1914 рік. Від Неаполя до острівця Ерімо пливе корабель "Глорія Н". Під час цього плавання за вітром повинен бути розвіяний прах знаменитої оперної співачки Едме Татуа. Серед пасажирів корабля - бізнесмени, колеги покійної, аристократи, а в трюмах знаходяться сербські борці за свободу, підібрані з потерпілого корабельну аварію судна, і носоріг. Несподівано з'являється австро-угорський броненосець, чиє командування вимагає видати сербів...
У вересні 1944 року, після успішного вторгнення в Нормандію, союзники готують таємну операцію «Маркет Ґарден»: зухвалий план, покликаний швидко покласти кінець Другої Світової Війни шляхом повітряного нальоту на Німеччину і знищення всіх військових заводів Рейху. Проте, поєднання невдалої бойової тактики, помилкових розвід-даних, невдачі й поганої погоди призвело до катастрофи.
Король Людовик XIV дає Анжеліці завдання: умовити персидського посла підписати договір з Францією. Вирішивши, що мета виправдовує засоби, вона використовує всю свою чарівність. Посол погоджується на угоду, але натомість вимагає прекрасну Анжеліку ...
У центрі уваги фільму невдале сімейне життя головної героїні. Джульєтта і її чоловік Джорджо зовсім різні й чужі люди. Залишаючись нещасною, вона все-таки намагається догодити своєму чоловікові, але він не зауважує ні її саму, ні її страждання. До того ж вона довідується, що в чоловіка з'явилася коханка. Протягом усього фільму Джульєтта бореться із внутрішніми заборонами, комплексами й суспільними устоями. Протягом усього фільму підкреслено яскраві, «вилизані», вичищені, дизайнерськи бездоганні інтер'єри приміщень, обстановка пляжу й саду — все це контрастує з лютим сум'яттям у душі жінки, що зовні виявляє, проте, радісний, чудовий спокій. Основна напруга фабули — протиставлення суспільних вимог і очікувань, пропонованих героїні — і, у цілому, жінці — і морально-етичного вибору, який вона робить. Духи, до яких звертається подумки Джульєтта — це суть її духовний стрижень, який вона відчула в дитинстві — і якому вона залишається вірною, всупереч зрадництву чоловіка, холодній байдужності матері й сестер, спокусам, що самовіддано любила її — дід, який утік із циркачкою. Сцени, що алегорично ілюструють, виволікають на світло похіть і порок.
Після довгих років відсутності, Сандра повертається в своє рідне місто Вольтерру, щоб побувати на церемонії передачі в дар муніципалітету сімейного саду на згадку про свого батька. Її супроводжує її чоловік Ендрю, божевільно закоханий в неї і охочий знати про місце, де його дружина провела свою молодість.