Олекса́ндр Петро́вич Довже́нко (29 серпня (10 вересня) 1894, хутір В'юнище, нині у межах смт Сосниця — 25 листопада 1956, Передєлкіно, Московська область) — український радянський письменник, кінорежисер, кінодраматург, художник, класик світового кінематографу.
Фільм до 130-річчя Олександра Довженка розкриває суперечливий шлях митця — від перших спроб у кіні до створення шедеврів, що стали символами українського поетичного кіна. Автори показують його вміння маневрувати між творчими амбіціями та політичними вимогами епохи, залишаючись унікальною постаттю в історії культури.
«Велич особистості» — телепроєкт з авторського циклу Ірини Фаріон, що виходив в етері парламентського телеканалу «Рада» щонеділі о 10:00 з 2013 по 2019 роки. За період проєкту вийшло 160 програм. Журналіст циклу – Наталія Андрощук
31 березня та 21 квітня 2019 року передача не вийшла в етер з причин проведення відповідно 1 та 2 турів Виборів президента України.
Документальна кінострічка про дві непересічні особистості української
культури – Олександра Довженка і Миколу Вінграновського. Фільм розповість про обставини їхньої зустрічі і знайомства, про те,
як класик відкрив молодому поетові шлях у кінорежисуру і у велике
життя, про складний життєвий шлях Миколи Вінграновського, великого
українського поета – шістдесятника.
Між Гітлером і Сталіном: Україна у Другій світовій війні, незвідані сторінки історії» (англ. «Between Hitler and Stalin: Ukraine in World War II - The Untold Story») — документальний фільм знятий на замовлення Україно-Канадського дослідницько-документаційного центру американським режисером українського походження Святославом Новицьким.
«Українська ніч 33-го» — цикл документально-популярних фільмів про Голодомор, до якого входять «Страх», «Жах», «Гільйотина», «Справа Грушевського». Кожна частина пронизана жахіттям тогочасних події.
«Якщо вибирати між красою і правдою, я вибираю красу. Все життя я мріяв створити щось велике і радісне для людей і не зробив. Я – пасинок влади». До такого висновку прийшов Олександр Довженко під кінець своєї творчості. Трагічно закінчився життєвий шлях видатного режисера. Безмежно любив свій народ, свою землю, а судилося жити, працювати і померти у москві, без права повернення в Україну.
Видатний поет, учень Олександра Довженка Микола Вінграновський читає уривки з щоденника свого вчителя, коментує їх – а тим самим підкреслює трагічну долю великого митця Олександра Довженка.
Для іконостасу місцевої церкви, художник пише персонажів «Таємної вечері». Селяни відчувають особливу натхненність, адже образи святих художник пише з них, але це не дуже подобається новій революційній владі.
Фільм складається з двох частин: у першій оповідається про дитячі роки кінорежисера Олександра Довженка; у другій наведені спогади та міркування немолодого полковника, який в ході німецько-радянської війни звільняє рідне село.
В основі сценарію останньої незавершеної режисерської роботи Олександра Довженка лежала книга 1949 року американської журналістки Анабелл Бакард «Правда про американських дипломатів» (вийшла російською та англійською мовами), яка викривала поведінку американського посольства у Москві. У розпал холодної війни Анабелл Бакард, співробітниця інформвідділу американського посольства, приїхала до Москви і стала радянською громадянкою. Її зразу помітили спецслужби, і радянська пропаганда вирішила зробити з її життя повчальну історію про те, як гарно жити у СРСР, і зняти фільм. Зйомки доручили Довженку. Головною метою було створити памфлет, що розвінчував би американський імперіалізм. Фільм з самого початку планувався як пропаганда, а як відомо, Довженко дуже не любив пропаганду. Але наказ Сталіна потрібно було виконувати, якщо режисер хотів працювати й надалі. Фільм не вийшов на екрани у авторському варіанті.
«Мічурін» — перший кольоровий фільм Олександра Довженка. Величний поетичний задум Довженка «Життя у цвіту» (1946–1947) кінематографічні чиновники безжально спотворили в канонічний історико-біографічний опус: фільм про життя та діяльність великого перетворювача природи, одного із засновників матеріалістичного напрямку в біологічній науці, російського вченого-біолога І. В. Мічуріна. Відкинувши пропозиції американців працювати за кордоном, Мічурін продовжує свої досліди в Росії, попри те, що його ідеї не сприймає царський уряд, церква та ідеалістична наука. Мічуріна підтримують видатні науковці країни. Після Жовтневої революції маленький мічурінський садок у місті Козлові (батьківщині біолога) стає великим державним розсадником. Але попри все, фільм викликав щирий захват у сучасників. Остап Вишня написав: «„Мічурін“ — це справжнє кіномистецтво».
«Битва за нашу Радянську Україну» — комуністичний пропагандистський фільм 1943 р.
Сюжет розповідає про події осені 1943 року на південних фронтах німецько-радянської війни. Фільм відрізняється тим, що вперше глядачі військової хроніки почули «живі голоси» бійців, величезною кількістю філософських узагальнень, написаних О. Довженком у формі ліричних роздумів, й озвучених Леонідом Хмарою. У стрічку включені кадри трофейної німецької кінохроніки.
Визволення — документально-історичний фільм-хроніка про приєднання Галичини до Радянської України у 1939 році. У вересні 1939 року, коли за пактом Молотова — Ріббентропа територія балтійських країн та заходу України перейшла до Радянського Союзу.
Довженка відрядили в Галичину як режисера-документаліста. Впродовж двох місяців він з операторами об'їжджає західні землі України для створення фільму, що мав демонструвати «визвольний» похід Червоної Армії землями, які вийшли з-під «гніту буржуазної Польщі». Група побувала у Тернополі, Добрушині, Галичі, Станіславі, Коломиї, Косові, Львові, Чернівцях.
Режисер, який водночас був блискучим трибуном, виступав на сходах селян, мітингах, розповідаючи про «щасливе життя Країни Рад», у той час, коли ті вже знали про колективізацію, про голодомор, про масові репресії у Наддніпрянській Україні.
Дія відбувається на початку 1919 року, перед поваленням гетьманату, коли московські окупаційні війська за підтримки українських колаборантів насувались на Київ.
Дія фільму відбувається в 1930-ті роки. На радянському Далекому Сході, біля Тихого океану планують побудувати нове місто — Аероґрад. Місцеве населення поділяється на дві групи: перші (позитивні герої) підтримують, а другі («класові вороги») всіляко з ним борються. Щоб зашкодити будівництву, Японія засилає диверсантів («самураїв»). Але на перешкоді їм стає колґоспник Стєпан Ґлушак, який їх нейтралізує. Частина дії відбувається в селі старовірів, де керівники громади негативно ставляться до Аероґраду (підтримуючи японського агента), а молодь, навпаки, радіє йому. Наприкінці фільму Стєпан Ґлушак самочинно «засуджує» до страти свого друга (який став «зрадником») і вбиває його. У фільмі також присутній образ «доброго тубільця» — представника корінних народів Далекого Сходу. Він — доброзичливий, примітивний і, звісно ж, у захваті від радянської влади.
Іван — український радянський художній кінофільм (чорно-білий). Перший звуковий фільм Олександра Довженка. Фільм вийшов на київські екрани 06 листопада 1932 року.
Фільм О. Довженка «Земля» є одним з найвідоміших радянських фільмів. Це гімн праці на землі, хліборобству та людині, яка працює на землі, є частиною космічного ритму буття. Довженко першим у світовому кіно виразив світогляд, якісно відмінний від досі зображуваного. Це світогляд нації хліборобської, в якої спокійна гідність зумовлена її способом життя. Середовище і люди — єдине і нероздільне, а їхній спосіб життя є споконвічним, світогляд непохитним. Символіка Довженка була тісно пов'язана зі світоглядом українського народу, з образністю народної поезії. Саме в цьому відмінність фільмів Довженка від фільмів московських аванґардистів (формалістів) 20-х років.