| Країни: | СРСР |
|---|---|
| Жанр: | документальний історичний воєнний |
| Прем'єра в світі: | 1 квітня 1940 |
| Режисери: | Олександр Довженко, Юлія Солнцєва |
Визволення — документально-історичний фільм-хроніка про приєднання Галичини до Радянської України у 1939 році. У вересні 1939 року, коли за пактом Молотова — Ріббентропа територія балтійських країн та заходу України перейшла до Радянського Союзу.
Довженка відрядили в Галичину як режисера-документаліста. Впродовж двох місяців він з операторами об'їжджає західні землі України для створення фільму, що мав демонструвати «визвольний» похід Червоної Армії землями, які вийшли з-під «гніту буржуазної Польщі». Група побувала у Тернополі, Добрушині, Галичі, Станіславі, Коломиї, Косові, Львові, Чернівцях.
Режисер, який водночас був блискучим трибуном, виступав на сходах селян, мітингах, розповідаючи про «щасливе життя Країни Рад», у той час, коли ті вже знали про колективізацію, про голодомор, про масові репресії у Наддніпрянській Україні.
Код для перегляду рейтингу кінобази
Режисери: Олександр Довженко, Юлія Солнцєва
Сценарист: Олександр Довженко
Композитор: Борис Лятошинський
Оператори: Hryhoriy Aleksandrov, Nikolai Bykov, Yuri Tamarsky
Роботу над цим (пропагандиським) фільмом закінчили 30 червня 1940, а вже 12 липня кінострічку прийняло керівництво кінематографії у Москві. Наприкінці липня на екрани вийшла російська версія фільму, а згодом й українська — призначена насамперед для населення заходу України. У Львові фільм вперше показали 6 вересня у кінотеатрах "Європа", "Гражина" та "Касіно" — з нагоди першої річниці "возз’єднання". Крім того, анонсували й покази в інших містах та містечках області, зокрема в Буську, Яворові, Бродах, Городку, Кам’янці-Струмиловій, Любачеві.
Чи відрізнялися чимось, окрім мови, російська та українська версії кінокартини нині з’ясувати неможливо. Український варіант втрачено, і всі відомі сьогодні копії — російські. Через два місяці показів, які відвідували переважно самі ж червоноармійці або загнані під примусом працівники державних установ та підприємств, "Визволення" зняли з прокату і на загал не демонстрували, хоч жодних заборон щодо стрічки не існувало.
На промоції "Визволення" не наполягав і сам Довженко, який, мабуть, вважав своє творіння не шедевром, а радше ідеологічним продуктом. "Тараса Бульбу" режисерові так і не вдалося зняти. Як і "Україну в огні", яку Сталін заборонив друкувати й екранізовувати. Натомість митець отримав вказівки про створення нових пропагандистських документалок: "Битва за нашу Радянську Україну" (1943) та "Перемога на Правобережній Україні" (1944).
Увійдіть, будь ласка, щоб написати рецензію
Увійдіть, будь ласка, щоб коментувати
Визволення (фільм)