Знайдено 112 результати 
Хороше кіно. Це не фільм жахів, а більше темна казка з елементами фольклору. Містичне фентезі про вигнання нечистої сили. Скажімо, The Conjuring але дійство відбувається в горах Південної Кореї і головних героїв не два а чотири.
Відмінністю від західних фільмів, окрім того що це азіатське кіно, також є цікаві магічні обряди і ритуали при розкопках могил. Обряди не так сильно вражають, як колись побачені у фільмі Виття (The Wailing). Але теж дуже цікаві, первісні і красиві. Приємно слухати в навушниках і прямо відчувати вібрації.
Умовно фільм можна поділити на дві рівні частини. Перша більш стандартна і звична, а після другої історія отримує поштовх для подальшого розвитку і навіть приємно дивує.
Рекомендую до перегляду!
Рецензія на японський фільм Місто демонів (2025) Netflix.
Є українські субтитри. Загалом фільм поганий. Особливо це стосується акторської гри. Абсолютно всі погано грають, але головний герой найгірше. Його обличчя не виражає емоцій. Головний злодій більше схожий на героя мелодрами з умовного 1+1 2007 року. Навіть якщо робити знижку на азіатське кіно і їх стиль. Фільм заслуговує на 4/10 але за криваві бої і азіатський вайб накинув кілька балів.
Сюжет не оригінальний. Побудований на помсті. Де потрібно пройти спочатку босів поменше, щоб дістатися до головного антагоніста. Піднятися на вежу і врятувати "принцесу".
Я додивився, а вам не раджу) Краще переглянути щось із класики.
Американський бойовик у стилі grindhouse, знятий режисером Джо Беґосом. Фільм поєднує жорстокий екшн і атмосферу ретро-жахів у дусі 80-х. Фільм нагадує класику жанру, як-от "Напад на 13-й відділок" (1976) Джона Карпентера. Жорстокі та криваві сцени виконані з використанням практичних ефектів, без надмірного CGI. Фільм ідеально підійде фанатам олдскульного екшену та хорор-атмосфери з великою кількістю перестрілок, бійок і кривавих сцен.
Трохи специфічний фільм, але подивитися можна. До того ж він є в хорошій українській озвучці.
Приємного перегляду.
Жорстокий бойовик з ріками крові. Занадто прямолінійний. "Монстр" не цікавий, проте яскраво розбиває черепа, грудні клітини та відриває кінцівки. Маємо не таку історію де люди об'єднуються в групу щоб позбутися лиходія, а нажаль дуже пласку - в якій всі інші персонажі лише здобич яка має померти.
Люди ведуть себе максимально не розумно, навіть зі знижкою на те що це дорама. Замість того щоб тікати - нещасні спостерігають як вбивають сусіда і немов паралізовані чекають своєї черги. Дехто навіть з вогнепальною зброєю в руках, навіть в спину не стріляють по "монстру" а лише стоять з відкритими ротами. Така поведінка персонажів - дратує.
Подив і сміх викликає організація перевезень особливо небезпечних злочинців на танкері. Розумію, що хотілося зняти в цікавій локації свій фільм, але ж можна було якось краще пропрацювати сценарій. Бо вийшло так, що це не режимний об'єкт а прохідний двір. Це дратує найбільше.
Нажаль це не Рейд і навіть не чудовий тайва ... нський Cмуток (2021). Доречі, кому сподобався даний фільм рекомендую переглянути Смуток. Теж відноситься до ультражорстоких картин з тонами крові. Але мені сподобався в рази більше.
Ідеальний фільм щоб зіпсувати собі настрій. Чорнуха.
Мабуть сподобається любителям такого напрямку. Але це точно не подобається мені. Просто жах. Те як автори знущаються над глядачем - коли ти просто провалюєшся в крісло від дискомфорту і здавалося б що коли гірше вже не буде сюжет робить ще один поворот і закручує гвинт безумства все сильніше.
Один із тих фільмів, який не порадиш знайомому.
Рекомендую перед переглядом не дивитися трейлер — краще лише короткий опис і постер із симпатичною дівчиною. Так ви отримаєте більше задоволення від кількох твістів. Це, звісно, не Хижа у лісі, але фільму є чим вас здивувати.
Брутальний, дикий, кривавий і звивистий, як гірська дорога, цей фільм однозначно заслуговує на увагу любителів жанру. Він не дає засумувати, не змушує довго чекати, поки почнеться двіж — усе стартує швидко і тримає темп. Веселий, божевільний і невблаганний.
Стрічку зняв Tubi — американський сервіс потокового телебачення, який славиться далеко не найкращими фільмами, але Lowlifes багато хто вважає прихованою перлиною. Його можна описати як «Знайомство з Міллерами» з елементами жахів, плюс нотки «Такара і Дейл проти зла».
Фільм відпрацьовує кожен цент вкладений у виробництво, а чудова гра акторів лише додає йому шарму. Комусь може не сподобатися кінцівка, але для мене це був великий плюс. Загалом, це веселий і нестандартний погляд на сімейні канікули, що пі ... шли не так, і я однозначно рекомендую його переглянути. Режисери явно намагалися зробити щось свіже — і я це ціную.
До речі, Покидьки (2024) / Lowlifes є в українській озвучці!
Попередження: рецензія містить спойлери
Фільм міг би бути нормальним фантастичним трилером, але його поховала тупість сценарію, жалюгідні спецефекти та примітивна пропаганда.
Любовна лінія – фальшива до нудоти. Вона наймичка мокшан, він колишній морпіх, і ось велике кохання, яке має об’єднати Схід і Захід. Серйозно? Це настільки нещиро, що викликає лише сміх. А момент, де вона розповідає про «хорошого батька з КГБ» і «справжню руську водку» – чистий треш.
Графіка 10-річної давнини. Дизайн створінь майже повністю нагадує скелетів із Піратів Карибського моря або так, ніби The Last of Us поєднали з Annihilation.
Сюжетна логіка – відсутня. Елітні снайпери чомусь розставляють міни, супертехнологічні дрони не можуть влучити у двох людей, ядерний вибух діє лише в межах 4 км. Чому смертоносна речовина не розповсюджується з водою? Ну і кульмінація – коли 80-річний карбюраторний джип заводиться без реставрації, їде вертикально на лебідці, а мотор без масла працює – це просто апогей маразму.
Локації, атмосфера, декорації в ущелині – збірна солянка з відомих комп'ютерних ігор останніх 10-15 років. Єдина сцена, яка здалась мені більш-менш аутентичною, – з напівпрозорими створіннями, що світяться.
З цікавого: у фільмі є шахи і гра на барабанах. Актори спеціально попросили додати це як пасхалку на їхні відомі ролі у Ферзевому гамбітові та Одержимості відповідно.
З плюсів можу назвати красиву природу, таємничість у першій половині фільму, дизайн веж і укріплень.
Забудьте про Очі сердечка, у мене лише Очі ненависті до цього фільму!
Абсолютно вторинний фільм, де передбачити можна все – від того, хто буде головним протагоністом (і їхню кількість), до жартів. І, звісно ж те що вона врешті-решт зробить зі своєю сталевою соломинкою. Це ніби хтось намагався скопіювати те, що вони бачили в інших фільмах жахів/слешерах, але ці фільми самі по собі були копіями фільмів B.
Фільм поганий як слешер і слабкий як романтична комедія. Хімії між головними акторами немає. Він тупий, але не з тієї категорії тупості, яка викликає сміх, а з тієї, що заганяє в депресію та змушує переживати за долю людства. Дивитися на це фізично боляче.
У якийсь момент я ще сподівався: ну не може ж фільм бути настільки поганим? Ось-ось має бути якийсь цікавий твіст, який виправдає ці 30, 40, 50 хвилин мого життя. Але, на жаль, ні. Сюжетні діри тут настільки великі, що через них можна проїхати тракторним причепом.
Єдине, що сподобалося – маска головного злодія. Вона справ ... ді гарно виглядає на постерах. Очі-сердечка, що світяться, виглядають симпатично. Іронічно, що це єдине, що можна хоч якось похвалити.
Яке ж було моє здивування, коли після перегляду я дізнався, що режисер цього шедевру – Джош Рубен, автор "комедії", яка мене так само вибісила і якій я теж поставив 1/10 – Вовкулаки серед нас (2021). Тепер я знаю, що варто оминати його роботи десятою дорогою.
Якщо у вас є зайві півтори години життя, краще витратьте їх на перегляд стелі – там хоча б можна знайти цікавіший сюжет.
Серіал знятий за мотивами книжкової серії Åremorden Вівеки Стен. Перший сезон охоплює дві історії — два окремі розслідування вбивств. Перша розтягнута на три серії, друга — на дві. Відповідно, це екранізація перших двох книг із п’яти: Hidden in Snow та Hidden in Shadows.
Очікував побачити похмуру нордичну атмосферу, заплутані детективні справи, красиву природу. Натомість отримав відчуття, ніби дивлюся український детектив, але з якісною картинкою і серед шведських пейзажів. Драматургія слабка, сюжетні ходи передбачувані, а самі історії зроблені досить топорно, без глибини. Це не Каштановий чоловічок і навіть не Міст (який, щоправда, мені теж не зайшов).
Візуально серіал приємний: засніжена Швеція, мальовничі краєвиди, атмосфера зими — все на місці. Акторська гра загалом хороша, а головна героїня ще й просто чарівна — гарні очі, природна харизма. Хоча місцями їй не завадило б більше емоцій.
Щодо мінусів. Дуже відчутна рука Netflix. Якщо різноманіття рас — це нормально, то генде ... рний баланс подано надто прямолінійно: жінки тут або сильні, або жертви, чоловіки ж — або мерзотники, або слабкодухі. Не обійшлося і без ЛГБТ-лінії - яка сюжету нічого не додає й явно вставлена «для галочки».
В цілому серіал посередній, хоча в деяких моментах захоплюючий. Жінкам, думаю, зайде більше. Вартий перегляду, якщо хочеться чогось легкого. Дивився на Netflix з українськими субтитрами.
P.S. В перших трьох серіях є персонаж з ім'ям Зухра яка розмовляє російською. Акторка маловідома Diana Gardner. Мало інформації про неї, але впевнений що вона з російською сім'ї хоч і проживає за кордоном.
Стандартна комедія з акторкою Емі Шумер. Якщо ви бачили інші її роботи в принципі все так само - примітивний гумор з пуками, сексом, матюками. Якщо вона вас бісить, то краще і не починайте перегляд. Взагалі відчуття що актори не надто старалися під час зйомок.
Тема піднята в фільмі актуальна і має місце бути в сучасному світі. Можна глянути "на фоні" під настрій. Сподобалась експресивна роль Елізабет Бродвей з Покоління Ві.
А зараз можна видихати)
Брутальний серіал від Netflix про Америку часів колонізації та освоєння Дикого Заходу (період становлення США, відомий як «Епоха освоєння»). Події розгортаються у штаті Юта в 1857 році. Історія розповідає про подорож матері та її сина, які намагаються перетнути суворий ландшафт, зустрічаючись із безліччю перешкод: конфліктами між корінними американцями, мормонами, переселенцями та американським урядом.
Насамперед варто відзначити неймовірно похмуру, але водночас візуально досконалу картинку, яка найбільше вражає у першому епізоді. Атмосфера сірості та безнадії буквально пронизує екран, створюючи відчуття, що на світле майбутнє не варто розраховувати. Напруга, ніби щось трагічне ось-ось станеться, стає майже відчутною.
Екшн-сцена, яку частково показали в трейлері, — це вершина майстерності. Операторська робота захоплює настільки, що просто неможливо відірватися. І головне: серіал далі не втрачає обертів, а сюжет впевнено розвивається. Маємо кілька паралельних ліній, можливо, для к ... огось і передбачуваних, але всі вони добре прописані й логічно розкриті.
Акторська гра — бездоганна. Бетті Ґілпін, яка ще у фільмі «Полювання» (2020) показала свій талант, тут грає матір, яка готова на все заради безпеки свого сина. Її образ наповнений такою силою і рішучістю, що її персонаж одразу захоплює.
Окремо відзначу Тейлора Кітча. Його герой нагадує персонажа з Red Dead Redemption (після перегляду серіалу захотілося повернутися до гри). Типовий герой вестерна, але зіграний настільки сильно й харизматично, що він моментально стає центральною фігурою.
Музика — ще один козир. Виважені, ритмічні композиції чудово доповнюють атмосферу й підкреслюють настрій серіалу.
Щодо історичної достовірності: події, зокрема різанина, показана в першому епізоді, дійсно мали місце. Також власник форту, Бригам Янг (головний мормон) та його помічник Дикий Білл — це реальні постаті того часу.
Ну а як щодо характерної для Netflix уваги до меншин? Тут це реалізовано через образ Зимової Пташки — вождя племені шошонів. Хоча персонаж вигаданий, він заснований на історичному прототипі, який, за словами творців серіалу, вважався лесбійкою і мав кількох дружин.
Раджу до перегляду цей жорстокий і безкомпромісний серіал.
Коли я переглянув трейлер цього нового творіння Сета Ґордона (так, того самого, що подарував нам "Рятувальників Малібу" і "Нестерпних босів"), мої очікування були невисокими. Клішований сюжет, передбачуваний гумор і купа екшену – здавалося, нас чекає щось зовсім пересічне.
Фільм «Знову в дії» (Back in Action) став довгоочікуваним поверненням Кемерон Діаз на великий екран після десятирічної перерви.
Але, як виявилося, я помилявся. І це одна з тих помилок, які приємно визнавати.
Фільм несподівано виявився легким, динамічним і зворушливим. Так, тут є всі штампи жанру – і погоні, і трюки, і навіть трохи драми – але це все зроблено настільки гармонійно, що дивитися було суцільним задоволенням.
Головна прикраса стрічки – дует Кемерон Діаз і Джеймі Фокса. Їхня хімія настільки природна, що ти починаєш сумувати за "старими добрими часами", коли такі фільми знімали пачками. Діаз повернулася на екран так, ніби ніколи його й не залишала. Її енергія, грація ... й шарм вражають. А Фокс, як завжди, додає своєму персонажу харизми й гумору.
Режисер вдало збалансував жанри: тут є й смішні моменти з "бабцею" та її кумедним залицяльником, і зворушливі сцени про сімейні цінності. А головне – все це можна дивитися разом із дітьми. Ніякого зайвого натуралізму чи відвертих сцен. Один лише натяк – і то жартом.
"Знову в дії" – це той рідкісний випадок, коли фільм підходить для сімейного вечора. Він розважає, смішить і трохи гріє душу. А ще, що не менш важливо, залишає приємне відчуття, що час витрачено не дарма.
Рекомендую для перегляду всією родиною. Особливо, якщо ви хочете посміятися, трохи розчулитися й отримати заряд позитиву.
Мафіозний адвокат, який допомагає злочинцям уникати покарання, сам по собі персонаж із сумнівними моральними принципами. Але під кінець серіалу він повністю стає схожим на тих, кого захищає — вбивць. Усе це подається через призму німецького гумору, а серії пролітають одна за одною. Проте, на відміну від інших шоу про «поганих персонажів», тут здається, що автори намагаються нормалізувати злочинність, наче це — прийнятно.
Мене також відштовхнула гіперболізована самовпевненість головного героя, яку він нібито отримав через семінар із усвідомленості, і його постійно єхидна фізіономія. В останній серії я навіть хотів, щоб його самого вже "прибрали".
Втім, це лише моя думка. Багатьом серіал сподобався. Якщо вам подобаються історії про нарцисичних персонажів і легковажну декриміналізацію злочинів, то «Вбивайте усвідомлено» може припасти до смаку й навіть принести задоволення.
P.S. А без сосіян вже неможливо зняти кіно? Обов'язково потрібно пхати цей непотріб в кожен ф ... ільм про кримінал?
Перші 2/3 фільму сприймаються доволі таки гарно. В стилі бойовиків 90-х. Актори чудово справляються зі своїми ролями. Особливо злодій - дуже переконливо. А наш головний герой - це ж вилитий Т-1000 у виконанні Роберта Патріка (Terminator 2: Judgment Day).
Щоб отримати задоволення від фінальної частини стрічки - потрібно повністю відключити мозок і логіку. Є декілька моментів які змусили знизити два бали (і це не про ЛГБТ). Але в цілому гідний фільм для перегляду, особливо якщо сильно не заморочуватися над змістом.
P.S. Є згадка росіян в фільмі, та в фіналі виявляється що "не всьо так однозначна". Навмисно це зробили чи ні, вирішувати вам.
Трейлер обіцяє більше ніж ми отримуємо. І хоча я налаштовував себе не сподіватися на щось супер круте, всеодно трішки розчарований.
Серед плюсів гарна операторська робота, атмосфера клаустрофобії та неминучої біди, Г'ю Ґрант грає нарциса анти релігійного маніяка переконливо. Молоді акторки дуже сподобалися, особливо Софі. Гарний концепт і початкова ідея фільму. Все ж цікаво і захопливо спостерігати до кінця. Перетворення і розвиток ГГ присутній, але клішований. Один з тих фільмів що дають змогу обрати віру чи не віру глядачу, граючи його почуттями. Але коли таємниця розкрита - дивитися вже не так цікаво.
З мінусів - доводи які висуває герой Ґранта, не дуже переконливі і заїжджені. А подаються так, начебто це якесь одкровення. Фінал як це часто буває в хоррорах міг би бути кращим і більш правдоподібним. Отримуєш розчарування коли розумієш що власник будинку той хто він є. Підвал що в трейлери показано гігантським насправді не такий.
Можливо натхненням для фільму послужив Генрі ... Говард Холмс - серійний убивця з кінця 19 сторіччя, що вбивав свої жертв в своєму готелі-будинку.