Знайдено 112 результати 
Найкращий – тому що єдиний у своєму роді! Можна скільки завгодно хейтити цю картину, але хто зробив краще? Чи є ще один жахастик про дослідження таємничої єгипетської піраміди? Немає.
Оскільки я обожнюю тему про печери і підземні лабіринти – зізнаюсь, накинув кілька балів. Фільму не дуже вдало вдається нагнітати ситуацію – підземні лабіринти занадто великі і широкі, виглядають штучно і недорого. Є кілька непоганих сцен у замкнутому просторі, але хотілося б більше (не рівень Спуску, на жаль).
Гра акторів не така погана, як пишуть критики – на нормальному рівні (молодіжної комедії нульових). Змішані кадри – як стандартні, так і у стилі found footage – для мене радше плюс, додає атмосфери. Слабенька графіка? Так, це правда. Зате нам не соромляться показати монстриків у всіх деталях, а не як у деяких фільмах – щось десь проскочило у темряві і все. Мені дуже сподобався Анубіс, коти-стражі. Я зміг зануритися в атмосферу і пережити з героями пригоду. І навіть фінал у фільму чудовий, а ... не тупий кліфхенгер, як це часто буває у молодіжних хоррорах.
Якщо ти плануєш вишукувати недоліки – то мабуть краще не дивись. Якщо ж ти любиш тему про катакомби, закинуті місця, тунелі, підземелля і маєш багату уяву – welcome!
Попередження: рецензія містить спойлери
Згоден із Доктором С. Фільм не вартий перегляду. Він дивний. Якийсь сумний до біса мікс з жанрів і епох. Я навіть майже заснув. Старий дідусь який сумує за тим що вбив Гітлера: "Я ніколи і нікого не хотів вбивати, хоч він і був поганою людиною". "Коли я вбив Гітлера нічого не змінилося адже його слова стали більшими за нього". А ще, дідусь часто дістає коробку з чимось але нам не показують що там. В кінці фільму він її драматичним чином викопує з могили, несе додому і... нам так і не розкривають що всередині. Автори фільму зізналися що зробили це навмисно - щоб кожен з глядачів сам придумав що всередині і таким чином історія буде жити окремо від фільму. Любовна лінія знята красиво, але я так і не зрозумів чому він весь час сумує. Дівчина померла поки він був на війні. І навіть якщо б вони були заручені (він весь час переживає що не наважився зробити пропозицію) це нічого б не змінило. А потім - сасквач, канада, полювання на хворого монстра з раритетною рушницею - і все це за кілька хвилин. Любовна історія - Гітлер - росіяне - сумний дід - секретна операція по вбивству сніжної людини - дід наче вмер - дід не вмер - коробка - кінець. Приблизно так відчувається цей фільм)
Чудова комедія ситуацій. Мене спочатку відлякав постер, але завдяки рекомендації однієї гарної людини вирішив ознайомитися.
“Кажіть завжди Так і і ніколи не підставляйте партнера” - правила, які існують у гуртку імпровізації, де працює Kat (Брайс Даллас Говард). Саме на цьому принципі зав’язаний увесь сюжет. Коли актори-невдахи починають співпрацювати з поліцією, імпровізація стає основним рушієм і джерелом смішних ситуацій.
Фільм особливо сподобається тим, хто цікавиться акторською грою та закуліссям кіно - це енергійна, світла й смішна комедія з нестандартною ідеєю та чудовою акторською взаємодією.
У середині фільму сюжетні кульбіти трохи набридають - звикаєш, і гумору стає менше. Але все ж це свіжа, легка, приємна комедія. Я б назвав її “лайтовим Snatch”.
Рекомендую!
Bring Her Back - фільм жахів від Денні та Майкла Філіппу, австралійських кінорежисерів-близнюків, ютуберів та каскадерів. Вони починали з комедійних відео жахів на YouTube, а у 2023 році гучно дебютували з повнометражним надприродним хоррором Talk to Me, прем’єра якого відбулася на «Санденсі».
У центрі сюжету - зворушлива сім’я. Зведені брат і сестра. Тендітні, беззахисні, залишені наодинці зі своїм горем після втрати батька. Особливо вразлива сестра - дівчинка з вадами здоров’я. Акторка, яка зіграла Пайпер, незряча і в реальному житті. Це робить кожну сцену з її участю проникливою і чесною. Відчувається, що емоції й реакції не награні, а виходять з особистого досвіду.
Я навіть призупинив перегляд десь на 15-й хвилині та повернувся лише через кілька тижнів. Бо зрозумів: легкого перегляду не буде, щось погане й незворотнє неминуче.
Чим більше діти обживаються в новому домі, тим сильніше згущується повітря. Аж доки воно не стає в’язким, наче вода в тому самому басейні. І навіть ... маючи великий досвід у трилерах і жахах, у кількох сценах (особливо з Оллі) в голові виривалося: “Дідько!”. Не лише через сцени самокаліцтва - там є й інші моменти, що пробирають до кісток.
Запам’яталася сцена після поховання, де нова “мати” одразу втягнула дітей у хворобливу, майже святкову атмосферу. Це показує її схиблену природу і чорне нутро. На тлі грає музика, звучить дитячий сміх і запальні танці. Забуваєш язика в роті від цієї ненормальності.
Фінал - не відкритий, і за це окрема подяка творцям. Він зрозумілий і завершений. Останній кадр змушує співчувати монстру, водночас він страшний і прекрасний.
Відмічу сильні перформанси Гокінс, Вонг та Барратт. Вони піднімають планку фільму ще вище. Та й увесь акторський склад підібраний точно. Моторошний розвиток персонажу Оллі теж не залишить вас байдужими. Навіть тітонька з поліції тут на своєму місці.
Поверни її мені - це сучасний шедевр жахів і свято для фанатів жанру. Тут розкривається глибина тем про неосяжне горе та руйнівну природу незакритих травм. А також про любов і пожертву.
Якщо вам сподобався цей фільм, раджу звернути увагу на Чорний телефон (The Black Phone), де також у центрі історії брат і сестра, а напружена атмосфера тримає до останнього кадру. А ще на Спадковість (Hereditary, 2018) - за потойбічну складову і високу якість виконання.
Однозначно рекомендую до перегляду.
Приєднуюсь до всіх попередніх рецензій і коментарів. Від себе ще додам, що зміг його додивитися десь з 4 спроби. З другої треті фільм більше затягує своїм екшеном, але на початку якось туго йде.
З плюсів - дійсно непогано поставлені екшн сцени. Є кілька нових ракурсів, в цілому виглядає гарно. Не рівень Extraction, але дуже наближено. Місцями екшн нагадує кадри з сюжетної частини Call of Duty - занадто епічні і безглузді (штурм героїінею Ани де Армас укріпленого палацу в лоб з гранатометом в руках).
Головний мінус, як сказала Анастасія - це карикатурний злодій з вусиками. Ну ніяк не сприймаєш його всерйоз. Натомість індус-бойовик - і виглядає достойно та ще й виявився "порядною" людиною. Ну це стандарти Netflix, нічого не поробиш)
В цілому, якщо хоронометраж в дві з гаком години вас не лякає - раджу до перегляду.
Адама Сендлера дуже люблять і поважають в США. Фанати його обожнюють не лише як коміка, а й як людину. Про нього кажуть що він добрий, щедрий та вірний друзям. Його фільми це наче тусовка друзів - він часто знімає тих самих акторів, платить їм нормальні гроші.
Фільм "для своїх". Знятий у знайомому форматі де все працює не завдяки новизні а внутрішнім приколам, камео друзів-акторів і ностальгії за 90-ми. А для глядача який виріс на його гуморі цього достатньо.
Але якщо не бути в цій тусовці прихильників Сендлера - фільм виглядає дуже примітивним. Зроблений за лекалами старий комедій, де кожен поворот сюжету передбачуваний наперед з вірогідністю 99,9%.
Любителям актора цей фільм обов'язково сподобається, а також тим хто полюбляє схожі комедії. Всім іншим можна пройти повз.
Серіал дійсно затягує. Подивився весь сезон на одному диханні. Атмосфера, музика, гра акторів - усе зроблено якісно. В плані загальної подачі, операторської роботи і стильної картинки - рівень високий. Але чи все так ідеально?
Головний герой - травмований нарцис, класичний типаж у дусі Шерлока (Камбербетча) або доктора Хауса. Холодний, замкнутий, різкий, з тлом у вигляді особистої трагедії. Мене такі персонажі радше дратують, ніж захоплюють. Але команда навколо нього вийшла цікавою: харизматичний коп із лікарні, чітка й уважна асистентка, та сирієць-напарник, який додав гостроти. Каст у цілому дуже вдалий.
Основний мінус - це затягнутість. Дев’ять серій це забагато для цієї історії. Ідеальний об’єм шість. Бо замість руху вперед ми отримуємо ходіння по колу. Постійні флешбеки, повтори цілих сцен, штучне затягування часу. Можна було спокійно викинути годину-дві і нічого не втратити.
Лінія з жертвою швидко набридає. Забагато мелодрами. Хотілося більш жорсткого трилера з напругою, ... розслідуванням, а не стосунками і беззмістовними діалогами. Видно, що зроблено ставку на масового глядача, і це відчувається. Хоча сюжетна лінія з братом вийшла вдалою і цікавою.
А от що реально розчарувало - відсутність гідного антагоніста. Нашому «геніальному» слідчому протистоять… стара бабця і якийсь містер Х. Це виглядає дрібно. Усе це нагадує розкручування пружини без жодного фінального удару. І коли доходить до твісту, то він не працює як треба - просто не віриш у таку історію. Неправдоподібно, що психічно нестабільна людина могла так довго і успішно тримати всіх за носа.
І якби ж то це все. Справу, з якої все почалося - ту саму, через яку герой і напарник постраждали, так і не розкрили. За 9 серій! Закинули гачок на наступний сезон.
Доречі роль сирійця грає "шведський" актор народжений у москві російською матір’ю та курдським батьком із Сирії. Особливо прикро, бо персонаж справді хороший.
Подивився з інтересом, але другого сезону не чекаю.
Шкода що закрили цей проект. Я не дивився аніме і не знайомий з першоджерелом. Але цей серіал незвичне поєднання гумору, бойовика, комедії, роуд муві, космічної фантастики, музики, нуару, драми, кіберпанку і всетерну. Такі проекти слід цінувати і для мене він стає на одну планку з такими чудовими серіалами як Людина майбутнього, Поплавлений метал, Остання людина на Землі (1 сезон) та звісно ж Видозмінений вуглець (1 сезон).
Мінуси Аудитор 2:
Мудрований і заплутаний сюжет.
Відсутня притомна мотивація головного героя.
Тональна несумісність. Замість жорсткого криміналу, як у першій частині, маємо сімейну комедію-драму з перестрілками.
Дратівлива жіночка-спецагентка і притягнутий за вуха моральний вибір.
Штурм фінальної бази виглядає тупо.
З плюсів - бої все ще непогані.
Брат і їхні стосунки норм, але потенціал не розкрито.
Джон Бернтал з мімікою, похитуванням голови і тупцюванням під час діалогів - кайф. Люблю цього актора. "Каратель" серед улюблених серіалів.
Висновок:
Зміна тону фільму пішла не на користь (як наприклад і з сиквелом "МЕГАН"). Тому він і провалився в прокаті. А добив усе заплутаний сценарій, від якого просто втрачаєш інтерес першу половину фільму.
Пол Андерсон продовжує знімати свою кохану дружину українського походження Міллу Йововіч в своїх фільмах. Останнім часом йому це вдається все гірше і гріше. І якщо на збори Мисливець на монстрів вплинув ковід і невдалий жарт про коліна і китайців (через що його зняли в прокаті там), то тут жодних зовнішніх факторів не було: фільм просто не зміг зацікавити ні сюжетом, ні візуально, ні подачею. Вийшло щось середнє, де потенціал був, але реалізація залишила бажати кращого.
Режисер планував виїхати за рахунок дуету Мілли та Батісти а також літературній основі - оповіданню Джорджа Мартіна, але цього виявилось замало. Слабкі місця - поганий і дешевий CGI, надмірні і набридливі відблиски (lens flare) весь час - які дуже сильно дратують. Ну і звісно слабкий сценарій, та дерев'яна гра акторів.
Але, я все ж ставлю доволі високу оцінку. В більшості через те, що картинка справила ностальгічне враження - ніби повернення у ті самі фантастичні бойовики 2000-х, де багато зеленого екрану, п ... афосу, трошки магії. І хоч фільм далекий від ідеалу, саме ця олдскульна атмосфера і зачепила.
Привіт! Якщо ви цікавитесь кіно, якщо хоча б раз задумувались, як воно створюється, і любите жанр зомбі - вам точно сподобається "Зомбі одним планом" (One Cut of the Dead).
Увага! Молю, дайте йому 38 хвилин вашої уваги. Серйозно. Ви більше витрачаєте часу на гортання стрічки в TikTok чи Instagram. Просто подивіться перші 38 хвилин. А далі буде поворот. Без спойлерів. Без Google. Просто дайте йому шанс.
Я дуже давно тримав цей фільм в обраних. Намагався переглянути кілька разів, але скіпав хвилин через 10–15. Аж поки не отримав підказку - треба трохи потерпіти. І я радий, що дочекався.
Господи Боже, який же це ламповий фільм!
Які приємні враження від перегляду і який теплий осад на душі. Нарешті щось гарне і просте по-людськи. До того ж - смішне.
При мікробюджеті в 27 тисяч доларів фільм зібрав понад 27 мільйонів у прокаті й став культовим. Здавалося б, зомбі - тема вичерпана, там уже нічого не вигадаєш. Але вони змогли. І як змогли! На Rotten Tomatoes 100% свіжості ... . І це той випадок, коли я повністю погоджуюсь з критиками.
Єдиний мінус - досі немає українського перекладу. Але я щиро вірю, що це виправиться. Це кіно однозначно заслуговує на увагу нашого глядача.
Рекомендую.
Новий фільм режисера Sean Byrne творця Улюблені (2009) - який мені дуже сподобався та The devil's candy (ще не дивився). Режисер, якого дуже полюбляють критики знову зняв хоррор. Скажімо так, це не найкращий фільм про акул і не найкращий фільм про маніяків. Але це поєднання додає певного шарму. За що, при умові що вам подобаються обидва піджанри, можна накинути кілька балів.
Злодій тут доволі відомий актор, класно відіграє свою роль і відчувається що отримує задоволення. Дівчина зіграла непогано, як і її новий друг - дуже симпатичний хлопець.
Бюджет у стрічки невеликий лише кілька мільйонів доларів. Тож творці намагаються вичавити по максимуму.
Рекомендую до перегляду.
М3ҐАН 2.0 це свого роду Термінатор 2. В обох фільмах колишній злий робот тепер захищає дитину від іншого, ще більш небезпечного робота.
Фільм мені сподобався. Це правильне, хоч і не однозначне продовження, яке не повторює першу частину, а свідомо йде в інший жанровий бік. Тепер це не затишний жахастик, а більше сімейна пригодницька екшн комедія. Дивитися цікаво, події розгортаються швидко та візуал на рівні.
Акторки чудові. Меґан виглядає ефектно, має харизму і симпатичний аутфіт. Її тітка вродлива жінка яка трохи дратує, намагаючись бути ідеальною мамою. Вайлет МакҐров (Cady) підросла і чудово грає круту підлітку за яку хочеться переживати. Окремо слід відзначити Іванну Сахно. Її персонаж - нова андроїдка Амелія справді вдалий. Холодна, сильна, відчувається як реальна загроза. І при цьому не безликий андроїд, а повноцінна персонаж. Класно, що українка на такому рівні, і що не просто фоном, а один з ключових образів фільму. Для тих хто не знає Іванна з 2013 року живе та працює в ... США - амбасадорка United 24. І допомагає збирати гроші на ЗСУ.
Всі пам’ятають вірусний танок з першої частини. І звісно, всі чекали, що буде щось подібне. Тут танець теж є, але його постійно перебивають балачками, не дають кайфонути, як у першій частині. Шкода. Могли б уже просто показати його повністю і не псувати сцену.
Гумору багато і він працює. Є самоіронія, є пара хороших гегів, персонажі не ведуть себе штучно. Тема ШІ зараз актуальна, і тут вона подається легко, без повчання, але з потрібними питаннями. Про контроль, про залежність, про те, що відбувається, коли дитина довіряє техніці більше, ніж людям.
Дехто казав про заплутаний сюжет - я цього не помітив. Все зрозуміло, логіка є, мотивація теж. Фільм не претендує на глибину, але він чесно робить те, що обіцяє - чудово розважає.
Скоріше за все фільм не зможе повторити фінансовий успіх першої частини. По перше це може бути пов'язано з невдалою промо компанією. Багато хто відзначає що трейлери зіпсували очікування від фільму. Але ті хто пішов на показ визнають - фільм класний хоч і змінив свій жанр. Можливо треба було йти стопами Smile та Smile 2. Продовжувати робити горор, але збільшити масштаб.
Проте мені такий поворот здався сміливим і чесним. Не повторювати себе - завжди ризик, але цього разу він виправданий.
Це настільки бездарне, безглузде і жалюгідне кіно, що я навіть не знаю з чого почати. Лише після перегляду фільму я зайшов на Кінобазу і побачив що фільм зняв Мел Ґібсон. Не розумію як Марк Волберґ підписався на це.
Картина намагається бути серйозним гостросюжетним трилером і одночасно комедією. Натомість маємо порожні жарти, плаский гумор (я обмочився хахаха, а я наклав у штани гигиги) і грубий тон.
Акторська гра жахлива. Іноді персонажі просто дивляться в камеру і застигають на довгі секунди, наче намагаються розтягнути хронометраж. Жоден актор не зіграв нормально. Таке відчуття що їх взяли десь в містечковому театрі, або на каналі УТ Волинь. Це стосується і Марка Волберґа. Я б навіть сказав що це стосується його в першу чергу. Він намагається зіграти поганого (і лисого) хлопця який весь час загрожує насильницькими сексуальними діями по відношенню до інших героїв. Є моменти, де він намагається косплеїти Джека Торренса з Сяйва Стенлі Кубрика. Ви навіть не уявляєте як це погано ... виглядає.
Сюжет скоріше за все писали по ходу зйомок. Тут є буквально всі штампи про перевезення свідка/ув'язненного на літаку. Жінка грає федерального агента який має перевезти важливого свідка. У неї головна роль - і вона як мати по відношенню до свідка-чоловіка. Він натомість плаксій, слабак, балакучий до нестями, боягуз. Дорослий мужик з щетиною який грає маленького хлопчика. Іноді здається що актори самі в шоці від тексту який їм доводиться промовляти.
Спецефекти на рівні Сам удома 3.
Здається, при створенні цього шедевра сам Гібсон був на автопілоті. Фільм страждає на тяжку форму творчої деградації. Це сценарій який точно мав би залишитися у кошику. А за гру Волберга відчуваєш іспанський сором.
Єдиний плюс цього фільма те що він швидко закінчується. Не раджу до перегляду.
Це буквально казка про Попелюшку, тільки в головній ролі тут не красуня, що залишилась без батька, а її зведена потворна сестра. Музика у фільмі нагадує "Три горішки для Попелюшки" (1973), але класичні казкові мелодії в суміші з синтвейвом створюють неприємний дисонанс із тим, що відбувається на екрані посилюючи відчуття огиди. Дратують і накладені фільтри, стилізовані під “класичні” фільми-казки 60-80-х.
Фільм сприймається як суміш Декамерона, Сонної Лощини, діснеївської Попелюшки та боді-хорору в стилі Кроненберга. Особисто мені фільм не сподобався. Дуже повільний сюжет, що ледве тягнеться, без глибини й розвитку. Порівняння з The Substance (2024) взагалі не витримує критики. Це як порівнювати щебінь із сапфіром. Абсолютно різний рівень акторської гри, операторської роботи й режисури.
З іншого боку, приємно бачити оригінальний європейський фільм, і це вже заслуговує на повагу. Окремо варто відзначити Lea Myren (Elvira) яка нагадує Міа Ґот у Pearl.
Остання чверть фі ... льму справді трохи бридка, але зовсім не настільки, як її описують в інтернеті. Так, є кілька неприємних моментів, але нічого особливого для “ветеранів жанру”. Тож якщо ви вже майже додивилися фільм і запитуєте себе: «А де ж та сама "жерсть"?» - дочекайтесь фіналу.
А ви знали, що в оригінальній версії казки братів Грімм зведені сестри різали собі пальці, щоб влізти в туфельку? Але, на жаль, скільки б пальців The Ugly Stepsister не відрізала - туфелька все одно не підходить.