Знайдено 112 результати 
Не смішно. Не найкращий представник жанру комедія. Кіно про журналістку з дуже вільними поглядами на секс, та лікаря зірок спорту. В кадрі присутні відомі спортсмени США, що не є цінністю для нашого глядача. А також зірки спорту. Джон Сіна з'являється тільки в першій чверті і епізоди з ним найсмішніше що тут є.
ЦА аудиторія фільму - дівчата, тому їм має бути більш цікавіше і свої 6/10 він отримує заслужено. Ванільний фінал в голлівудському стилі - присутній. Але я йому не повірив) Жінка з такими здібностями як ГГ ніколи не зміниться (про що їй цілком правильно сказав батько).
Приємного перегляду.
Фільм знятий французьким режисером для Shudder (це як Netflix тільки з фільмами жахів), має невеличкий бюджет і знятий одним безперервним кадром. Автор наголошує, що це не стилізація під один кадр, коли насправді дуже довгі кадри непомітно зшиваються. Ні!
Щоб зняти фільм знадобилося 5 днів, тобто всього було 5 дублів. Перші були катастрофою (переважно технічні проблеми) і фільм який ми бачимо - це 5 день зйомок який був успішним.
Найскладніше було зняти сцену на початку фільму в автомобілі, тому що камера "скаче" між двома героями. Саме тому при зйомках обрали величезний американський автомобіль. Використовували камеру Red Raptor VV.
Фільм можна знайти в інтернеті онлайн з хорошим українським перекладом, що дуже приємно.
Стрічка не відкриває багато нового в світі зомбі-муві, але буде цікавий поціновувачам жанру.
Відмічу гру акторки Laurie Pavy - дуже класно і якісно, а роль була непроста! Сцени після бару і на мотоциклі - найкращі.
Особливості місцевих зомб ... і є трішки унікальними, приємно що автори заморочились над цим. А те як діють заражені - зовсім трохи нагадує тайванський The Sadness (2021).
Всім приємного перегляду)
Дива трапляються навіть на Різдво! І цей триквел — одне з тих див, де творцям вдалося перевершити не тільки оригінал, а й другу частину. Неймовірно? Але факт. Щойно закінчив перегляд українською, завдяки озвучці від Колодій Трейлерів. Чесно, я принципово уникаю російської, тож для мене це був єдиний спосіб насолодитися стрічкою до офіційного релізу в українському прокаті. Великий респект тим, хто зробив це можливим!
Знаєте, що можна створити за 2 мільйони доларів? Виявляється, цілий атракціон жаху, який ллється через екран суцільним потоком крові, болю та справжнього кошмару. Але, попереджаю: цей фільм не для слабкодухих. Перед переглядом третьої частини треба обов'язково пройти посвяту першими двома — не тільки щоб зрозуміти сюжет, а й для моральної підготовки. Бо це кіно — майстер-клас із жорстокості. Якщо у вас слабкі нерви, краще не ризикуйте або, як мінімум, подивіться попередні частини.
Різдвяна атмосфера та жахи — диявольське поєднання
Неймовірно, але фільм виходить ... напередодні Геловіну, проте занурює нас у різдвяну атмосферу. Хтось міг би подумати, що це не спрацює — але спрацювало! Поки Мерайя Кері ще не встигла всім набриднути зі своїм "All I Want for Christmas Is You," ми отримали затишні вітрини, прикрашені вогниками будиночки та передсвятковий настрій. Цей контраст між святковим затишком і кривавими розправами Арта пробирає до кісток.
І так, Арт не гаяє часу: з перших хвилин він вторгається у цей різдвяний ідилічний рай, перетворюючи його на сцену справжнього пекла.
Сієнна: героїня, яку можна відчути шкірою
Розвиток головної героїні Сієнни у цій частині — безумовний плюс. Її внутрішні переживання, психологічні травми та складні стосунки із родиною додають глибини сюжету. Це не просто жахастик, де герої бігають і кричать, а історія, де ти починаєш щиро співпереживати персонажу. Так, це трохи розтягує хронометраж, але додає фільму емоційної напруги, якої часто бракує в жанрі.
Помічник Арта — ще один демонічний сюрприз
Без спойлерів, але, як вже натякає трейлер, у Арта з’являється помічник. І знаєте що? Цей загадковий компаньйон місцями навіть страшніший за самого клоуна. Він тримає планку садизму на новому рівні та додає сюжету ще більше непередбачуваності й дикості.
Міфологія Арта — більше, ніж просто клоун
Нарешті нам відкривають, хто ж такий Арт. Для тих, хто досі думав, що це просто збочений псих, — у мене новина. Арт не людина. Він — демонічна істота, яка черпає задоволення від страждань людей. Його гримаси і жарти в цьому фільмі не просто лякають, а створюють ефект чорної комедії, що дає трохи перепочити між кривавими сценами.
Саундтрек, який запам’ятається
Музика теж заслуговує окремої згадки. Мелодія "Chrissy" від Dreamkid уже зайняла своє місце в моєму Spotify. Це той випадок, коли саундтрек не просто доповнює фільм, а підсилює його атмосферу.
Висновок: майбутня класика слешерів
Як би ви не ставилися до "Terrifier 3," цей фільм уже залишив свій слід в історії кінематографа. Арт став частиною сучасної попкультури, і я впевнений, що через кілька десятиліть ми будемо згадувати його як одного з культових лиходіїв жанру. Якщо він вам сподобається — привіт, ви знайшли свою нову улюблену франшизу. Якщо ні — що ж, ви все одно стали свідком народження класики.
Абсолютно непотрібне кіно. Все що викликало сумніви при перегляді перших тизерів - справдилося. Якби замість Геллбоя взяти будь кого іншого (рандомного мисливця за відьмами), було б навіть краще. Тому що це настільки прохідний фільм що існування в ньому Геллбоя це злочин.
Сюди напхали просто абсолютно все що тільки можна було: велетенський павук, відьми, демон (по факту злий лепрекон), зомбі, ворони-вбивці, змія-вбивця, бджоли-вбивці, марення та видіння. Зі зброї маємо святу лопату і кісточку чорної кішки а також стволи Геллбоя якими він майже не користується.
З локацій - одна стара хібара, один тунель, один великий будинок, ліс. Додайте сюди темний (душний) фільтр який наклали на відео (це можна одразу помітити в трейлері) - щоб створити "моторошну та таємничу" атмосферу. Музика в стилі кантрі та інколи драматична музика класична.
З того що сподобалося - це симпатична акторка Аделін Рудольф, та сама лопата що світиться і це все.
Не рекомендую для перегляду, але ... якщо хочеться оцінити самостійно - ласкаво просимо!
"Западня" – фільм, що поєднує трилер із музичними елементами, але викликає неоднозначні враження. Особливу увагу привертає той факт, що одну з головних ролей – співачку – виконала Салека Ш'ямалан, донька режисера М. Найта Ш'ямалана. Такий творчий тандем виглядає цікавим, хоча й породжує питання щодо об’єктивності вибору акторки.
Акторська гра: двозначне враження
Головний герой виглядає недоречно у своїй ролі – його гра здається скоріше кривлянням, аніж переконливим образом. На жаль, саме кастинг став одним із головних недоліків фільму. У трилері очікуєш побачити актора з глибокою харизмою, подібного до Кевіна Спейсі у "Сім", Ентоні Хопкінса у ролі Ганнібала Лектора або Нормана Бейтса у "Психо". Але замість цього глядач отримує образ, якому бракує загрозливості та переконливості.
Щодо героїні-співачки: Салека виглядає мило та щиро, проте її образ не дотягує до рівня суперзірки. Її надмірна простота й безпосередність створюють враження, що в ... она більше підходить для ролі звичайної дівчини, ніж примадонни сцени. Та й тут не обійшлося без "родинних зв'язків", що додає трохи сумнівів до кастингу.
Плюси: атмосфера залаштунків
Попри проблеми з акторами, фільм має кілька приємних моментів. Залаштунки концертного життя виглядають яскраво та цікаво. Музика, репетиції, танці – усе це додає стрічці динаміки та занурює у світ шоу-бізнесу. Автори також спробували поглянути на дії злочинця з незвичного ракурсу, не просто через класичний POV, а більш комплексно, що виглядає свіже та цікаво.
Недоліки: недостовірність і нелогічність
Сценарій не обійшовся без моментів, що викликають подив. Наприклад, сцена з маніпуляціями над дитячим велосипедом в кінці виглядає абсурдно – такі дії в реальному житті неможливо виконати без спеціального інструменту, тим більше так непомітно, як це показано у фільмі. Це схоже на спробу на очах поліцейських розібрати м'ясорубку, зняти запчастину і залишитися непоміченим. Подібні моменти відчутно знижують рівень напруги, який важливий для хорошого трилера.
Вердикт
"Западня" не є серйозним трилером, і це головне, що потрібно врахувати перед переглядом. Як розважальний фільм, він може задовольнити – динаміка, музика та атмосфера шоу-бізнесу цілком компенсують частину недоліків. Однак від трилера очікуєш більшої глибини, переконливих персонажів і логічного розвитку подій, чого тут явно бракує.
Якщо підійти до фільму без завищених очікувань, можна отримати задоволення. Але з огляду на міскаст головного героя та деякі нелогічні моменти, "Западня" залишається більше розвагою на один вечір, аніж фільмом, що залишиться в пам’яті надовго.
Нормально, але не шедевр. Подивитися можна, проте чекати чогось видатного не варто.
Динамічний тайванський фільм про пандемію вірусу, який перетворює людей на маніяків, вбивць, гвалтівників і садистів. Ідеальний для шанувальників хардкорних жахів, які готові до екстремального рівня насилля. Проте, цей фільм точно не для всіх — за думкою критиків, це один із найбрутальніших творів останніх років. Особливо цікаво, що він вийшов у час пандемії коронавірусу, додаючи соціального контексту.
Красива візуальна картинка, якісна зйомка та монтаж приємно вражають. Природа та архітектура Тайваню, яка відрізняється від звичних європейських чи американських краєвидів, радує око. Криваві сцени насилля з літрами крові контрастують із зеленими лісами та пальмами, створюючи оригінальну атмосферу.
З недоліків можна відзначити слабку акторську гру в головних ролях і посередній сценарій. Особливо головна акторка виглядає невпевнено, а персонажі загалом залишаються пласкими й нерозкритими. Основний акцент у фільмі зроблено на насиллі заради самого насилля, без глибокої моральної скла ... дової.
Хоча можна припустити, що автори намагалися звернути увагу на об'єктивацію та насильство над жінками, це не є центральною ідеєю фільму.
Картина тримає в напрузі й не дає засумувати, радує візуально соковитими кадрами. Цікаво бачити вірус, який не перетворює людей на зомбі, а робить їх моральними монстрами. Це одразу нагадує кілька фільмів та відеоігор, як-от Resident Evil 4, з його дивними мешканцями села. Однак фільм не рекомендований для чутливих глядачів — сцени сексуального насильства можуть викликати відразу.
Творці фільму такі: "Давайте візьмемо Стейтема і зробимо щось схоже на Джона Уіка. Буде помста за стару, і за вулик. Який вулик? Та я був на пасіці у кума, він розповідав про вулики і таке інше. А. Ну так а фільм тут до чого? Ну є ідея зробити надсекретну організацію найманців яка захищає вулик. Добре, це ж Стейтем - немає різниці. А є вільні сценаристи? Ні. Страйки ж. Ну ОК, моя 9 річна донька хоче спробувати себе в ролі сценариста. Добро? По руках."
Такого байдужого та млявого Стейтема я ще не бачив. Складається враження, що він просто прийшов на знімальний майданчик «відбути зміну». Екшн-сцени — другосортні. Його герой просто входить у натовп спецпризначенців і заявляє: «Я той, кого ви шукаєте, зараз буду вас бити». Після цього легко розкидає з десяток бійців, повністю екіпірованих і озброєних. Проблема не лише в абсурдності ситуації, а в тому, наскільки тупо це виглядає. Бойова хореографія — нудна і без вигадок, все це ми бачили вже сотні разів. Жодних нових трюків чи ... свіжих ідей. Хочете приклад гарного бойовика з крутим екшеном? Будь ласка: Евакуація (обидві частини), Джон Уік (перший), серіал Punisher, Сікаріо (1 та 2). І це лише деякі з гідних прикладів.
Смішні і жалюгідні персонажі. Першу сходинку тут займають два копи що йдуть слідом за Бджолярем. Настільки карикатурні що аж смішно! Після кожного вбивства вони приїжджають на місце події з дуже розумними обличчями, особливо ця Emmy Raver-Lampman донька вбитої бабці. Такого тупого непотрібного персонажа ще й годі прошукати. Наведу приклад їх діалога:
- Є хоч найменший шанс що чувак який спалив Юнайтед Дата Груп може бути орендарем сараю твоєї мами?
- Це бджоляр! Я втратила цноту в тому сараї.
Як казав один з коментаторів - якби це був фільм рофл або хоча б чорна комедія було більш менш зрозуміло. І це не тільки моя думка, почитайте критиків вони теж м'яко кажучи не у захваті від неї. Ну а її напарник це взагалі пісня, він просто поддакує весь час і все. Вони навіть не роблять вигляд що щось розслідують) До того ж допустити якихось низкорангових копів аж до самої великої бджілки (не буду спойлерити) видається геть неправдивим. А і окрема сходинка позору для іншої бджолярки яка приїхала по Стейтема - це кіно комедійне просто. Найкрутіша ассасін світу в малиновому плащ пальто з ірокезом. Боже збав мене від такого щоб я дивився ще раз.
4 бали цей недофільм отримав виключно за мого старого приятеля Джош Гатчерсон. Мені просто приємно що з того часу як я вперше його побачив в серіалі Future Man він доріс до успішного (фінансово) П'ять ночей у Фредді та ось Бджоляр. І зіграв свою роль розбещеного синка чудово.
Підсумовуючі, можу сказати якщо ви затятий фанат Стейтема або ви бачили взагалі всі порядні бойовики - можете подивитися і Бджоляра. Якщо ж є вибір глянути щось інше я не рекомендую цей фільм.
Марк, артист-мандрівник, повертається додому на Різдво, коли його фургон ламається посеред безладного містечка з дивними мешканцями.
Погодьтеся, доволі стандартний початок для фільму жахів. Але цей фільм представник жанру New French Extremity (новий французький екстремізм) - тож перегляд не буде чимось легким і приємним.
В стрічці є кілька особливо цікавих сцен - це танець в барі, і особливо мені сподобалося все що буде відбуватися в трактирі в кінці фільму. Спочатку крик від безсилля та камера як карусель під сміх недоумків, а потім червоне світло (певно відсилка до Незворотності і сцени в підземному переході) і вереск свині. В іншому ж історія доволі повільна, неспішно знайомить нас із хазяїном трактиру. Він розповідає про свою дружину, яка покинула його і про те що з того часу він не може бути смішним (в минулому він був клоуном). А поруч, в занедбаному селі живуть не менш дивні чоловіки селяне. У них є свої дивні пристрасті, але всіх об'єднує одне - всі щось хочуть отри ... мати від мандрівного артиста.
Назва фільму перекладається як Голгофа або Випробування. Якщо поглянути з точки зору біблійного перекладу, то певно автори фільму порівнюють страждання Марка як фізичні так і моральні з Христом. Марк невинний, але його подорож стає важким випробуванням, де він стає простим об’єктом в очах своїх викрадачів, що відображає те, як історично ставилися до жінок.
Фінал не розчаровує, можливо він трішки відкритий але задовольнить вас і не змусить ламати голову і шукати відповідей в інтернеті.
Цікавий факт - в фільми знялася Brigitte Lahaie, відома акторка фільмів для дорослих кінця 70х років.
Несподівано, але цей фільм про дослідження катакомб у пошуках філософського каменю має глибокі психологічні та філософські теми.
Фільм динамічний, якісно знятий і є ідеальним прикладом жанру found footage.
На початку, десь чверть часу, це справжнісінька Лара Крофт або Індіана Джонс — з розгадуванням написів на мертвій мові, ризикованим дослідженням катакомб в Ірані та відвідуванням різних локацій для збору даних.
Потім — збір команди та ознайомлення з історією Паризьких катакомб (де покояться останки майже шести мільйонів людей) і занурення в підземелля. Нарешті, можна отримати адреналін і порцію жаху з відчуттям відчаю, яке викликають вузькі тунелі та низькі стелі, що тиснуть на головних героїв серед залишків людських кісток на підлозі. І так — вони знаходять омріяний скарб, але не все так просто, як їм хотілося б.
Я підозрюю, що саме остання третина фільму може бути причиною занижених оцінок. А все тому, що, як я вже казав на початку, фільм не лише про замкнуті простори з ... атхлих печер — він також про самопізнання.
Фраза "Що нагорі, те й внизу" не випадково є основною ідеєю фільму As Above, So Below. Це один із ключових принципів герметизму, який стверджує, що все у світі взаємопов'язане: зовнішні події відображають внутрішній світ людини.
Філософський камінь, який шукає головна героїня, є символом трансформації та безсмертя в алхімії. Її подорож через катакомби стає метафорою духовного очищення від провин і страхів, які переслідують кожного персонажа.
Катакомби у фільмі відображають структуру кола пекла, подібно до Божественної комедії Данте. Персонажі стикаються зі своїми гріхами та внутрішніми демонами, які змушують їх боротися з власними провинами.
Таким чином, фільм досліджує глибокі психологічні та філософські аспекти людського буття: боротьбу зі страхом, провиною і пошуки сенсу життя.
Фільм The Blackcoat's Daughter може відлякати деяких глядачів через свій повільний темп, тож перед переглядом варто налаштуватися на розмірену оповідь. Однак це того варте, особливо заради акторського складу! Для юних шанувальників Кірнан Шипки це справжня насолода, адже вона чудово вписується в атмосферу фільму. Люсі Бойнтон зі своїми аристократичними британськими вилицями та Емма Робертс також переконливо втілюють свої ролі, додаючи глибини історії.
Сюжет розгортається у кількох часових проміжках, але не варто переживати за фінал — він кристально зрозумілий. Попри деякі коментарі про складність фільму, насправді він не є заплутаним. Основна інтрига — чи події відбуваються під впливом потойбічної демонічної сили, чи це лише результат психічного зриву головної героїні Кет.
Окремо варто відзначити музику — композитор чудово підсилює атмосферу, додаючи напруги в потрібні моменти. Музика стає невід'ємною частиною сюжету, допомагаючи зануритися в атмосферу зимової ізоляції ... та передчуття трагедії.
Фільм добротний. Його темп, можливо, сподобається не всім, а сюжет не надто оригінальний. Але сильні акторські роботи та занурення у світ холодної самотності компенсують ці недоліки.
Самогубці: Історія кохання (2006) – це інді-фільм, знятий маловідомим режисером Гороном Дукічем за мотивами оповідання ізраїльського письменника Етгара Керета.
Ця чорна комедія досліджує такі глибокі теми, як екзистенціалізм, сенс життя, потойбічне існування, самогубство та депресія. Унікальна концепція потойбічного світу для самогубців показана через деталі, що роблять його похмурим дзеркалом нашої реальності. Наприклад, люди не можуть посміхатися, навколо все сіре та занедбане, будівлі з розбитими вікнами, не ростуть квіти тощо. Ця реальність передає ідею, що втеча від життєвих труднощів через смерть не приносить полегшення, а лише продовжує страждання в іншій, ще гіршій формі.
Хоча на початку фільм може здатися жорстким і цинічним, насправді це антисамогубне кіно. Світ, у якому опиняються герої, підкреслює думку, що самогубство не є виходом, і герої продовжують боротися з тими самими проблемами, що й за життя. Деякі символічні деталі, такі як чорна діра під сидінням автомобіля ... головних героїв, посилюють цю думку. Все, що потрапляє туди, безслідно зникає, що символізує втрати та незворотність певних дій у житті.
Початкова сцена, де головний герой наводить лад у квартирі перед своїм самогубством, може бути метафорою його спроби навести порядок у житті перед вирішальним моментом. Це відображає внутрішній хаос, який він намагається контролювати через зовнішні дії. Останнє, що він бачить перед смертю – це грудка пилу, яка може символізувати неможливість досягти ідеального порядку. Це підкреслює незадоволення собою навіть у момент смерті й натякає, що не варто зациклюватися на дрібницях у житті.
У головній ролі виступає чудова акторка Шеннін Соссамон, відома своїми роботами у фільмах "Пожирач гріхів" (2003) та "40 днів і 40 ночей" (2002). Вона чудово втілила образ героїні, як і інші актори, що гармонійно доповнюють цей незвичний світ. Темп фільму неспішний, похмурий, але у фіналі глядачі отримають голлівудську розв'язку, що, ймовірно, пояснює високі оцінки серед аудиторії.
Мінуси фільму – це наявність персонажа росіянина і цілої російської сім'ї. За сюжетом, цей персонаж був учасником рок-гурту, і коли вони вмикають його пісню в авто, грає американський гурт Gogol Bordello (соліст якого – українець). Ба більше, у самій пісні є кілька українських слів. Така деталь, хоча й незначна, може викликати дискомфорт, враховуючи контекст і сприйняття.
Стрічка Late Night with the Devil є цікавим експериментом у жанрі жахів, який заслуговує на увагу через свою оригінальність і майстерно створену атмосферу. І хоча мої сподівання були трохи перебільшеними все ж не можна не констатувати що формат ток шоу в стилі 80-х це щось новеньке. Ніч з дияволом (2024) це психологічний трилер з замішаний на окультизмі і скептицизмі до диявольских проявів з іншого боку.
Найбільше сподобалася перша половина фільму вона більш інтригуюча, а особливо моменти з першим ясновидцем. Там є напруга і тривожність яка буквально передається через екран. І всі глядачі ще вагаються обираючи сторону віри чи недовіри до паранормальних явищ.
Коли з'являється в кадрі дівчина за сюжетом одержима демоном спочатку все добре. Її погляд в камери це щось! Гарний прийом, який тримає в тонусі і знову ж таки змушує сумніватися чи то психічно хвора людина чи є інша більш темна причина. Нагнітати атмофсеру вдається рівно до того моменту коли стається перший контакт з ... демоном. Сцена абсолютно стереотипна і передбачувана, нічим не відрізняється від сотень подібних фільмів про екзорцизм і одержимість. Зміна голосу, моторошне обличчя, брудні слова. Ось тут пішло перше розчарування яке в подальшому посилилось і апогей був у фіналі. Я не розумію чому автори обрали саме такий стиль прояву надприродної сутності - але це виглядало не страшно, а більше чудернацько.
Після титрів залишаються питання щодо того, як автори намагалися пов'язати сюжетну лінію з дружиною головного героя із подіями фільму. Хоча це додає певної емоційної глибини персонажу. Мені здається що спроба зробити її центральною частиною сюжету виглядала дещо штучною і не завжди переконливою. Імовірно, розширення історії "Високих сосен" було б більш ефективним способом розкрити внутрішні конфлікти головного героя, ніж акцентування на його почутті провини за смерть дружини, що дещо розфокусувало загальну напругу фільму
Після перегляду маю змішані відчуття, оцінка ближче до 6/10 але якщо розглядати фільм саме як експеримент в жанрі і бажання привенсті щось своє, щось нове то він заслуговує на тверду 7/10.
"Павук хоче двох речей — їсти і вбивати."
12-річна дівчинка-бунтарка, крадучись по вентиляційній шахті затишного, але старого будинку в Брукліні, пробирається до квартири сусідки, де знаходить маленького павучка і забирає його до себе в кімнату. Комфортні умови для нового знайомого гарантовані — простора банка і необмежена кількість тарганів, що кишать у будинку, як смачна закуска. Так починається цей якісно і з душею знятий фільм жахів. Чудовий приклад того, як малобюджетне кіно може бути захоплюючим і цікавим.
Стрічка не провисає ані на хвилину, сюжет доволі динамічний. Найбільше мені сподобався каст — актори відпрацьовують кожен витрачений цент, всі на своєму місці. Приємно дивитися і вірити, що так, у цієї сім'ї є свої проблеми, але вона - жива. Ось він — справжній винищувач тарганів, а замкнутий азіат досліджує риб. Драматичні моменти теж передані майстерно.
Окремо хочу відзначити молоду акторку Алілу Браун яка виконала головну роль. Ви мабуть будете сильн ... о здивовані, але це вона зіграла молоду Фуріозу в фільмі "Фуріоза: Шалений Макс. Сага (2024)". І на мою думку її роль там була яскравіше ніж у самої Ані.
Операторська робота, технічна частина, звук — майже бездоганні. Реквізит, кімнати, меблі, наповнення — достовірні, пророблені на совість. Дрібниці, але це важливо. Ось кімната двох бабусь із нафталіном, а ось молода сім’я, де у кожного свій куточок і особистий простір для роботи.
Павук намальований якісно, за це відповідає студія спецефектів Weta, яка, між іншим, працювала над "Володарем перснів" та "Хоббітом". Мабуть, значна частина бюджету пішла сюди. Тож червоніти за австралійців не доводиться — павук виконаний класно.
А ще фільму в деяких місцях вдається здивувати несподіваними подіями, які змушують розплющити очі й сказати: "Вау, круто, це було до біса прикольно, дайте ще!"
Основний недолік фільму — це те, що він не зміг визначитися, чи то він жахастик, чи комедія жахів, чи сімейна мелодрама. В останній третині фільму ми ловимо вайби "Сам удома" — це виглядає трохи по-дитячому, хоча фільм має дорослий рейтинг R. Дуже багато часу приділяється сімейним відносинам між дівчинкою і вітчимом. На кшталт: "Ти мене любиш чи не любиш? Ні, не люблю. А, ой, все, тепер люблю." Хоча сам батько ще той підкаблучник, і його просто шкода — повісили багато обов'язків, поки дружина робить кар'єру в сусідній кімнаті. Але в усіх негараздах чомусь винять батька — "Тобі треба звернутися за допомогою до спеціаліста." Бам! Спеціаліст по сімейних справах вже в хаті. Відчиняй решітку вентиляції — павук-мізкоправ вже йде, і, до речі, жодного цента за послуги не візьме.
Висновок: це гарний фільм з чудовими акторами, майстерно знятий за невеликі кошти в Австралії, він займає почесне місце серед інших фільмів про павуків. Так, він передбачуваний і має перебір із сімейною драмою, але чудовий розважальний кіновечір для любителів жахів вам гарантований.
P.S. Є дві сцени після титрів. Одна одразу, одна під кінець. Класні титри в ретро-стилі і кайфова пісня Accentuate the Positive by Johnny Mercer залишають приємний післясмак.
Приємного перегляду!
Якщо вам раптом захотілося переглянути фільм про ліфт — так-так, ліфт! — тоді The Shaft (2001) саме для вас. Тут на вас чекає справжня зірка кіноекрану — Наомі Воттс, яка додає цьому «шедевру» дещицю шарму. Також можна милуватися дощовим Нью-Йорком, як бонус до основної страви.
Фільм, до речі, є рімейком нідерландського хіта 1983 року De lift. Але не поспішайте радіти — це не той випадок, коли рімейк перевершує оригінал. У одному з найвідоміших хмарочосів щось явно не так з ліфтами: то охоронцеві голову відірве, то іграшку зчавить, а то й заодно підвищить народжуваність. Початок фільму майже обіцяє інтригу — або ліфтами керує нечиста сила, і варто викликати екзорциста, або тут замішані американські політики й секретні досліди.
Але коли вже доходиш до середини, розумієш, що головну таємницю фільму розкрито, і вся ця ліфтова сага плавно перетворюється на цирк із заявами президента США, терористичною загрозою та ПЗРК Stinger, який чудесним чином опиняється в потрібний момент у потрі ... бних руках.
Раджу подивитися, якщо ви палкий шанувальник Наомі Воттс або, що ще більш вірогідно, спеціально шукаєте фільми про ліфти. Так, таке буває! В усіх інших випадках — обходьте стороною цей проект, і краще обирайте щось із величезної колекції якісних фільмів кінця 90-х — початку 2000-х.
"Тунель" — це якісний представник жанру мок'юментарі (псевдодокументалістика), який був профінансований завдяки краудфандингу. На створення фільму було зібрано 135 000 доларів, причому кожен бажаючий міг придбати один кадр за один долар. Цей новаторський підхід дозволив творцям реалізувати проект, а сам реліз відбувся безкоштовно через BitTorrent у той же день, коли фільм вийшов на DVD, з обмеженим показом онлайн та в австралійських кінотеатрах.
Акторський склад підібрано майстерно — гра акторів настільки переконлива, що глядачі відчувають себе, ніби дивляться справжній документальний фільм. Актори часто імпровізували під час зйомок, що додало картині ще більшої реалістичності.
Фільм детально показує, як нібито відбувалася підготовка до зйомок: інтерв’ю з людьми, робота в студії, а вже потім — занурення в тунелі. Самі тунелі у фільмі — це метро і службові приміщення, де подекуди є світло, але здебільшого панує темрява. Це не містичний хорор, а більше схожий на Desc ... ent, але значно простіший, оскільки тут головний акцент зроблено на документальній частині, а не на екшені, а бюджет фільму був дуже скромним.
Такий підхід до створення фільму може стати натхненням для кінематографістів в Україні. У нас також є талановиті люди, і достатньо цікавих локацій для зйомок подібного кіно. Ідей для сюжетів можна знайти навіть на каналі Супер Сус.
Критики порівнюють "Тунель" з такими фільмами, як "Відьма з Блер" або "[REC]", а також можна додати As Above, So Below про підземелля Парижа. Загалом, австралійський фільм "Тунель" є вдалим прикладом незалежного кіно, яке, попри свої недоліки, привернуло увагу критиків та глядачів завдяки своїй атмосфері, оригінальності та нестандартному підходу до кіновиробництва і розповсюдження.