Знайдено 4 результати 
«Помаранчевий — хіт сезону» один з найкультовіших серіалів останнього десятиліття заснований на однойменних мемуарах Пайпер Керман. Основний сюжет, якщо не вдаватись в подробиці, про жахливий світ жіночої федеральної в'язниці.
Бачила, як на деяких сайтах серіал називають "тюремною драмою", але він настільки чесний, відкритий, смішний та зворушливий, що називати його "тюремною драмою" недоречно й навряд чи є правильним. Переглянувши всі сезони, останні 4 сезони дивилась одним махом у вільний час, захоплююсь, як автори із доволі примітивних сюжетів зробили якісну кінострічку. Можливо комусь буде не до вподоби надмірний чорний гумор або надмірне лесбійство, або ж все ж таки показ насилля/ґвалтування/наркотиків/ненормативної лексики та багато чого іншого, що не сприймається, як райдужне та позитивне. Проте серіал насправді показав жіночу тюрму, які справді проблеми є, і що бісова тюремна система гнила із середини.
Що одразу привертає увагу, так це неймовірни ... й акторський склад. Кожен актор вносить у свій персонаж величезну глибину, завдяки чому занурюєшся в їх долі/сюжети з головою. Кінострічка наповнена багатими, нюансованими особистостями, тільки Сюзанни "Божевільні очі" чого варта. Сюжет вправно балансує між драмою, комедією, радістю, болем і всім, що знаходиться між ними. Однієї миті ви будете сміятися над абсурдним гумором, а наступної — стримувати сльози від емоційних сцен, що вивертають душу. Особливо це помітно в останніх двох сезонах, під час перегляду мені здавалось, що я більше не вийду з депресивного стану. Дженджі Коен, та, що створювала серіал, так добре поєднує світло і темряву, хто дивився зрозуміє про що я говорю.
Що мені безсумнівно сподобалось, так це представлення різноманітних персонажів та сюжетних ліній. Серіал не став бути одноголосно історією одної персони, стільки представлених історій — зламаних душ та тіл... Коротше, рекомендую до перегляду.
З моменту виходу на стрімінгових платформах почала дивитись, але вже більше пів року не можу ніяк додивитись, всього
ж 5 серій, справді, що такого. Мене просто бісить надмірна сексуалізація жіночого тіла та психічних хвороб. (т.т) Ну, що за фігня, такий чудовий акторський склад, але таке лайно. Склад справді зірковий — Лілі Роуз Депп, Вікенд, Дженні Кім, Джейн Адамс, Елай Рот тощо. Так, зібрали популярних, молодці, проте якість цих акторів... Крінж. Акторська гра Дженні та Вікенда погана. Дуже погана. Лілі насправді чудово зіграла в першій серії, було емоційно, але це все. В інших випадках її акторська гра зводилась до сцен з оголенням, постійним курінням, самовтіх, бо дуже страждає за Вікендом. Вона може краще, але режисер обмежив її типу крутими сценами. Лілі Роуз лише за дві перші серії раз двадцять оголювалась. Якщо ж роблять сексуалізацію жінок через оголеність тіла, де ця оголеність у чоловіків? Чому статевий орган ще сховано в штани, якщо дівчина постійно роздягається? Дякую, ... що хоча б Дженні (грає Дайан) одягнута, я досі не розумію, як вона погодилась на зйомку в цьому. Серіал би підійшов до розділу з порнографією. Ви можете називати мене набожною, але я не розумію серіалів, де загалом все базується на сексуальних втіхах — повний абсурд. Якби були хороші сцени зі сексуальним підтекстом тоді ок, але може подобатись коли над тобою знущаються, в прямому сенсі цього словах. Сцена з гребінцем... В мене немає слів просто описати, яке огидство я побачила. Головна героїня навіть подякувала за турботу... Цікаво, а де там турбота, вибачте, я точно не збочена дівчина, яка потребує в романтизації насилля, як психічного, так і фізичного. Персонажі ніякі, не відчула до них ніяких емоцій. Ніякої цікавинки. Єдине за, що можна дякувати серіалу — музичний супровід. Проте випустити треки можна було б й без всього цього. Стримуюсь в словах, бо не можна матюкатись, ну, блін так кортить)) Бо по іншому ніяк про цей мізогінний серіал не розповіси. Мені шкода витраченого часу. І мені шкода, що в наш час витрачають кошти, щоб зробити таке дно. І мені шкода, що є такі збочені чоловіки, як Сем Левінсон та Вікенд випускають в суспільство свої "вироби".
Загальна оцінка 1/10.
Попередження: рецензія містить спойлери
"Наконец то я дождався цього карасіка, це капец, скільки сидів ждав-ждав, але всьо таки є" - моя реакція на вихід даної адаптації. Скільки було галасу рік тому і напередодні виходу. Так ось. Чи дійсно час очікування вартий того?
Подивилась цю адаптацію, можу сказати, що вона краще, ніж фільм 2010 року, але гірше ніж мультсеріал. Я не знаю, що повинні зробити режисери та сценаристи, щоб перевершити оригінал, адже це анріал... Є плюси, серед них, я фіксую спецефекти, а саме битва в першій серії між народ вогню та народом повітря, це було красиво і трагічно; збереження оригінального сюжету з переробленням деяких моментів, які не торкаються ключових; гарно передана атмосфера оригінальної стрічки, навіть більше: коли Азула та її батько Азай викрили бунтівників і спопелили їх у своєму палаці - неймовірна сцена, якої не було в оригіналі. Я відчула таку мерзенність до Азули та Азая, яку не відчувала у мультсеріалі. В цей момент актриса, яка зіграла Азулу передала ту маніакальність характеру принцеси якої я б хотіла бачити у серіалі. Також, сподобалась взаємодії між Катарою та Сокою, так, це не те що було в оригіналі, проте Нетфлікс показав їх з нової сторони, що, знову ж таки, не може не радувати.
Перейдемо до мінусів: актори, можливо, в деяких моментах непрофесійні, здавалось, що не дограють, це стосується Зуко, Айро, Мей, Тай Ли тощо. Знову ж про акторів, мені зовсім не сподобалась акторка на роль Мей. В оригіналі Мей відчувалась як справжня аристократка зі своїх холодним та апатичним поглядом на життя, вона була "ілюстратором" своєї зброї, такою ж холодною до всього і всіх, вона робила боляче словами, як робили її леза фізично. В цій адаптації вона просто є, акторка зовсім не створює той вайб. Я не хочу ображати людину, яку я не знаю, але з погляду "справжності" на цю роль вона ніяка. Дуже сумно, що багато з акторів такі ж. Хоч до цього я залишала хороший коментар про акторку Азули, але якщо дивитись правді у вічі, вона та актори сім'ї повелителів вогню зовсім не та страшна та ненормальна сім'я. Ось ця сцена про яку я вже згадувала у плюсах до серіалу є єдиною, яка передає всю божевільність.
Отже, станом на вихід першого сезону, я рекомендую до перегляду, але зазначаю, що не чекайте повної адаптації мультсеріалу. Рекомендую дивитись не сприймаючи цей серіал, як адаптацію, скоріш сприймайте її, як щось окреме, бо багато моментів із мульту ви не побачите.
Для початку хочу зазначити, що це не експертна думка, а лише думка однієї студентки, яка в дитинстві дуже тішилась коли на телевізорі бачила аніме Наруто, а, отож, культовою кінострічкою для мене стало аніме Наруто. Якщо хто не знає: Наруто — це аніме, яке розповідає історію хлопця, на ім'я Наруто Узумакі, який мріє стати найвеличнішим ніндзя у своєму селищі (Конохагакуре(Селище, приховане у листі) або просто скорочено Коноха). Як ви вже зрозуміли головним героєм є Наруто Узумакі - хлопчик-сирота, якого не люблять жителі Конохи через демона-лиса, запечатаного в ньому. Наруто мріє стати Гокаге - лідером селища ніндзя Конохи, щоб здобути повагу людей. Сюжет аніме розгортається навколо Наруто та його друзів-ніндзя - Саске Учіхи та Сакури Харуно. Разом вони проходять навчання під керівництвом Какаші Хатаке, виконують різноманітні місії, беруть участь в екзамені на звання тюніна. Паралельно розкривається історія конфлікту між селищами ніндзя та організацією Акацукі.
Почнемо з розби ... ратись які плюси та мінуси просмотру цього аніме:
Плюси: сильними сторонами Наруто є цікаві персонажі, динамічні бої та пригодницький сюжет. В аніме демонструється зростання та розвиток головних героїв, їх дружбу та суперництво. Автору Масаші Кішімото, як мені здається, вдалося створити колоритний світ ніндзя зі своєю історією та традиціями. Само аніме містить багато гумору та позитивних емоцій (звичайно, не тоді коли висміюються жінки, але ми упустимо цей огидний момент, адже початок аніме стартує з нульових, думаю це є поясненням тої стереотипності та гендерного нерівенства в маскультурі та в суспільстві загалом, тоді було все одно що висміювати: цицьки чи дупи). Продовжуючи, з мого боку гріх не сказати за самого героя: Наруто — це той тип героя, який знаходиться в незручному положенні, і його потрібно підтримати та допомогти. Відбувається такий, скажемо, зв'язок між героєм та глядачем через, що глядач відчуває емоційну залежність від героя. Також, герой намагається пройти через багато перешкод, щоб досягти своєї мети, що вчить дітей (глядачів загалом) про те, що дедалі складніші завдання можуть бути досягнуті, якщо намагатись.
“Якщо ти здасися, то твої мрії та все інше втратять сенс”
— Наруто
Наруто ніколи не здавався, навіть коли усі навколо втрачали надію. Коли Саске поринув у безодню помсти, Наруто не полишав спроб врятувати друга, незважаючи на темряву, що оточила Саске. У підсумку, завдяки незламному духу та вірі в себе, Наруто вдалося врятувати Саске. Тому він є чудовим прикладом мужності та нескореності для нас усіх.
У серії Наруто дуже багато елементів, які навчають дітей соціальному досвіду. Головною ідеєю твору є демонстрація сили дружби та вірності. На відміну від сучасних поглядів про ненадійність людських стосунків, Наруто цінує друзів понад усе і завжди готовий довірити їм своє життя. Заради них він готовий на все, адже дотримується принципу свого вчителя Хатаке Какаші: «Ті, хто кидають друзів, у сто разів гірше за тих, хто порушує правила». Наруто та його друзі демонструють, як працювати в команді, розвивати здібності та досягати мети. Аніме нагадує, що для здійснення мрії потрібні зусилля й жертовність.
Мінуси: Однак, як би я не любила це аніме, Наруто має недоліки, і передивляючись кожного разу вони стають більш явними. А, отже, я вважаю, що сюжет дещо затягнутий, особливо це помітно в другій частині Наруто: Шіппуден, особливо зі всіма філерами, які займають половину з усіх серій. Деякі персонажі недостатньо розкриті, це стосується другорядних персонажів, тут я вбачаю Тен-Тен, її потенціал зовсім не розкрит і таких персонажів більшість, а, отож Масаші Кішімото отримує від мене великий мінус за це. І, звичайно, повертаючись до гумору - він досить сексистський, багато саме шуточек за цицьки, зокрема, це стосується Цунаде та Сакури.
Висновок: Для мене Наруто – повчальна історія одного маленького ніндзю. Аніме насправді вчить куди більш важливим речам – здатності любити та співчувати, командному духу, чесності та іншим необхідним для людини речам. Тому я точно рекомендую до перегляду. Дякую тим хто дочитав і не заснув. Та також дякую нашим захисникам й захисницям завдяки яким ми можемо писати тут багато буковок на сайтах, дивитись те, що любимо та проживати своє життя, як хочемо.