Bezvidkhodko
модератор
Коментар до фільму «Освідчення в любові (1966)»
Коментар до фільму «Ціна втечі (2024)»
Коментар до фільму «Серце на долоні (2008)»
Коментар до публікації Бессарабія їде до Києва!
Bezvidkhodko
Візуальна концепція шостої едиції фестивалю «ОКО» базується на документальних світлинах костюмів зимової обрядовості з Болгарії, Бессарабії та різних регіонів України. Для експертнішого занурення в автентику «ОКО» цього року співпрацює з Ukraїner — суспільно-культурним мультимедійним українознавчим проєктом, який документує та популяризує українські традиції, зокрема, і обряди на свято Василя й Маланки. Світлини кукерських обрядів надані Іваном Шішієвим, болгарським фотографом і богословом, чиї роботи публікували National Geographic, EUоbserver, Vogue US, Le Monde та інші видання. І партнерством з Іваном тепер пишається «ОКО». Окрім того, в цьогорічному оформленні «ОКО» використані роботи й Олександра Барона — українсько-болгарського фотографа, документаліста, директора з комунікацій в команді «ОКО». Нині Олександр служить в лавах Національної гвардії України.
Візуальний стиль едиції розробила Лілія Топор — артдиректорка «ОКО» і незмінна авторка всіх візуальних рішень фестивалю від самого початку його існування.
Шостий Міжнародний етнографічний кінофестиваль «ОКО» підтримується Європейським Союзом за програмою Дім Європи.
Коментарі творців
Тетяна Станєва, директорка та засновниця кінофестивалю «ОКО»:
«Бабуся мене вчила дивитись крізь, глибше, за фасад, бачити трохи більше ніж тобі показують. Там завжди криється суть, захована істина. І вона часто не така очевидна. На шостій едиції “ОКО” ми разом шукатимемо її у фільмах, історіях, у близьких, у потойбіччі, в собі.
Уперше в столиці, і це дуже хвилююче, адже ми хочемо створити маленький острівець Бессарабії, щоб занурити вас у буйство барв і культури, дати побачити, відчути й спробувати на смак наш український південь.
Коли ваша увага не спішить до Бессарабії, тоді Бессарабія йде в столицю за вашою увагою! Заплануйте собі ці дати з нами і фільмами, бо ми — простір, де можна зняти всі маски, бути справжніми й відчувати себе собою. З нами легко шукати істину».
Юрій Дімчогло, Почесний президент кінофестивалю «ОКО»:
«Колись ми мріяли про зустріч іноземних гостей “ОКО” в Ізмаїльському аеропорту, він мав відкритись у 2025 році, але війна зруйнувала плани, зупинила багато проєктів, проте не зламала фестиваль. Оглядаючись назад, ми розуміємо, який довгий і тернистий шлях пройшли без пауз і перепочинку, постійно в новому форматі, сформувавши широке коло друзів, партнерів та глядачів у двох країнах — України та Болгарії. Саме існування “ОКО” є рукотворним дивом і підтверджує, що все можливо — варто тільки дуже захотіти й відповісти на потребу у культурних продуктах, які змінюють культурний ландшафт.
Через війну наш край географічно відділений від решти України. Тому цього вересня зустрічаємо вас спершу в столиці — в Києві, а потім на Батьківщині фестивалю на Одещині, в Болграді, а після війни, віримо, — в Ізмаїльському аеропорту, щоб в Болграді разом на фестивалі святкувати Перемогу».
Віктор Куртєв, Президент кінофестивалю «ОКО», Голова Наглядової ради:
«Я дотримуюсь думки, що культура — не витрата, а інвестиція. Вона формує ментальність і код нації, вибудовує ідентичність і виховує патріотизм. І це єдина мова, яку розуміють всі народи, якою найуспішніше розмовляють і будують мости різні держави. Ось куди ми маємо вкладати всі ресурси, щоб будувати правильну стратегію розвитку країни та майбутнього.
“ОКО” вже шостий рік успішно веде справжній міжкультурний діалог і звершує культурну дипломатію в Болгарії, показуючи найпотаємніші закутки планети та торкаючись найболючіших тем. Пізнаючи інші народи, ми краще розуміємо себе. Як представник етнічної спільноти бесарабських болгар щиро запрошую вас на наш український фестиваль з болгарським акцентом, щоб пізнати всю різноманітність нашої культури — і це найкраща інвестиція в себе, яку ви тільки можете зробити».
Розклад фестивалю:
● 5–10 вересня 2025 — відкриття та частина кінопоказів у Києві.
● 12–14 вересня 2025 — заключна частина української програми, нагородження переможців у Болграді, Одеська область.
● 3–11 жовтня 2025 — показ повної програми, нагородження переможців міжнародної програми OKO GLOBAL у Софії (Болгарія).
Довідка
Міжнародний етнографічний кінофестиваль «ОКО» — культурна подія, заснована в Україні у 2020 році. Присвячений етнографічному, антропологічному та постетнографічному кіно, він досліджує традиції, побут, корені, ідентичність, історичну пам’ять і сучасні виклики різних народів. До 2025 року фестиваль відбувався в Болграді (Україна) та Софії (Болгарія). Відтепер до географії фестивалю додається і Київ.
Хто такі кукери?
Це болгарські учасники традиційних маскарадних обрядів, які відбуваються взимку або на початку весни. Вони одягають яскраві костюми, маски та дзвони, щоб відлякувати злих духів, прогнати темряву, розбудити землю і принести врожай.
Що таке маланкування?
Це українське святкування, яке відбувається в новорічну ніч. Учасники переодягаються в маски й костюми, співають, розігрують театральне дійство, бажаючи добробуту та щастя в новому році.
Офіційні ресурси фестивалю «ОКО»:
Сайт: okofilmfest.com.ua
Facebook: facebook.com/okofilmfestInstagram: instagram.com/okofilmfestivalLetterboxd: https://letterboxd.com/okoieff/
FilmFreeway: https://filmfreeway.com/InternationalEthnographicFilmFestivalOKO
Для прямих запитів та співпраці:
Директорка фестивалю — Тетяна СтанєваЕлектронна пошта: okofilmfestival@gmail.com
Візуальний стиль едиції розробила Лілія Топор — артдиректорка «ОКО» і незмінна авторка всіх візуальних рішень фестивалю від самого початку його існування.
Шостий Міжнародний етнографічний кінофестиваль «ОКО» підтримується Європейським Союзом за програмою Дім Європи.
Коментарі творців
Тетяна Станєва, директорка та засновниця кінофестивалю «ОКО»:
«Бабуся мене вчила дивитись крізь, глибше, за фасад, бачити трохи більше ніж тобі показують. Там завжди криється суть, захована істина. І вона часто не така очевидна. На шостій едиції “ОКО” ми разом шукатимемо її у фільмах, історіях, у близьких, у потойбіччі, в собі.
Уперше в столиці, і це дуже хвилююче, адже ми хочемо створити маленький острівець Бессарабії, щоб занурити вас у буйство барв і культури, дати побачити, відчути й спробувати на смак наш український південь.
Коли ваша увага не спішить до Бессарабії, тоді Бессарабія йде в столицю за вашою увагою! Заплануйте собі ці дати з нами і фільмами, бо ми — простір, де можна зняти всі маски, бути справжніми й відчувати себе собою. З нами легко шукати істину».
Юрій Дімчогло, Почесний президент кінофестивалю «ОКО»:
«Колись ми мріяли про зустріч іноземних гостей “ОКО” в Ізмаїльському аеропорту, він мав відкритись у 2025 році, але війна зруйнувала плани, зупинила багато проєктів, проте не зламала фестиваль. Оглядаючись назад, ми розуміємо, який довгий і тернистий шлях пройшли без пауз і перепочинку, постійно в новому форматі, сформувавши широке коло друзів, партнерів та глядачів у двох країнах — України та Болгарії. Саме існування “ОКО” є рукотворним дивом і підтверджує, що все можливо — варто тільки дуже захотіти й відповісти на потребу у культурних продуктах, які змінюють культурний ландшафт.
Через війну наш край географічно відділений від решти України. Тому цього вересня зустрічаємо вас спершу в столиці — в Києві, а потім на Батьківщині фестивалю на Одещині, в Болграді, а після війни, віримо, — в Ізмаїльському аеропорту, щоб в Болграді разом на фестивалі святкувати Перемогу».
Віктор Куртєв, Президент кінофестивалю «ОКО», Голова Наглядової ради:
«Я дотримуюсь думки, що культура — не витрата, а інвестиція. Вона формує ментальність і код нації, вибудовує ідентичність і виховує патріотизм. І це єдина мова, яку розуміють всі народи, якою найуспішніше розмовляють і будують мости різні держави. Ось куди ми маємо вкладати всі ресурси, щоб будувати правильну стратегію розвитку країни та майбутнього.
“ОКО” вже шостий рік успішно веде справжній міжкультурний діалог і звершує культурну дипломатію в Болгарії, показуючи найпотаємніші закутки планети та торкаючись найболючіших тем. Пізнаючи інші народи, ми краще розуміємо себе. Як представник етнічної спільноти бесарабських болгар щиро запрошую вас на наш український фестиваль з болгарським акцентом, щоб пізнати всю різноманітність нашої культури — і це найкраща інвестиція в себе, яку ви тільки можете зробити».
Розклад фестивалю:
● 5–10 вересня 2025 — відкриття та частина кінопоказів у Києві.
● 12–14 вересня 2025 — заключна частина української програми, нагородження переможців у Болграді, Одеська область.
● 3–11 жовтня 2025 — показ повної програми, нагородження переможців міжнародної програми OKO GLOBAL у Софії (Болгарія).
Довідка
Міжнародний етнографічний кінофестиваль «ОКО» — культурна подія, заснована в Україні у 2020 році. Присвячений етнографічному, антропологічному та постетнографічному кіно, він досліджує традиції, побут, корені, ідентичність, історичну пам’ять і сучасні виклики різних народів. До 2025 року фестиваль відбувався в Болграді (Україна) та Софії (Болгарія). Відтепер до географії фестивалю додається і Київ.
Хто такі кукери?
Це болгарські учасники традиційних маскарадних обрядів, які відбуваються взимку або на початку весни. Вони одягають яскраві костюми, маски та дзвони, щоб відлякувати злих духів, прогнати темряву, розбудити землю і принести врожай.
Що таке маланкування?
Це українське святкування, яке відбувається в новорічну ніч. Учасники переодягаються в маски й костюми, співають, розігрують театральне дійство, бажаючи добробуту та щастя в новому році.
Офіційні ресурси фестивалю «ОКО»:
Сайт: okofilmfest.com.ua
Facebook: facebook.com/okofilmfestInstagram: instagram.com/okofilmfestivalLetterboxd: https://letterboxd.com/okoieff/
FilmFreeway: https://filmfreeway.com/InternationalEthnographicFilmFestivalOKO
Для прямих запитів та співпраці:
Директорка фестивалю — Тетяна СтанєваЕлектронна пошта: okofilmfestival@gmail.com
Коментар до публікації Точицький обговорив з керівництвом французьких інституцій спільні проєкти у кіно та медіа
Bezvidkhodko
У межах візиту до Франції Микола Точицький також зустрівся з Президентом франко‑німецького суспільно‑культурного телеканалу ARTE Бруно Патіно та членами виконавчого комітету каналу. Під час зустрічі йшлося про розширення доступу української аудиторії до контенту ARTE, можливості розширення україномовних субтитрів, а також участь України в різних ініціативах телеканалу.
Коментар до публікації Точицький обговорив з керівництвом французьких інституцій спільні проєкти у кіно та медіа
Bezvidkhodko
Як нагадали в МКСК, телеканал ARTE, який транслює програми культурного, документального й освітнього спрямування, доступний в Україні через кабельне, супутникове або цифрове телебачення, а також онлайн на платформі arte.tv.
Коментар до фільму «Вулкан (1997)»
Коментар до публікації Львів'ян запрошують на перегляд архівного фільму «Тореадори з Васюківки»
Bezvidkhodko
Крім показу, у програмі події — екскурсія музеєм телерадіомовлення та знайомство з іншими архівами Суспільного.
Коментар до фільму «Ukrainian Dance Movie (2024)»
Коментар до фільму «Цензорка (2021)»
Коментар до фільму «Полон (2015)»
Bezvidkhodko
Почитав огляд, ватне кіно від любителя знімати рашенські серіали Матєшка. «У нас там немає акцентів, немає тих, хто правий і не правий».
Коментар до фільму «Серце на долоні (2008)»
Bezvidkhodko
Прибрав позначку українське аудіо, бо немає. Тіки суби. так не треба продакшн робили рашенязичне дублювання у 2013
Коментар до фільму «Серце на долоні (2008)»
Bezvidkhodko
http://www.ukrkino.com.ua/news/?id=6144
Договір на виробництво та розповсюдження фільму «Серце на долоні» на умовах державного замовлення між Державною службою кінематографії та ТОВ «СОТА Сінема Груп» було укладено 4 серпня 2008 року (реєстраційний №403).
Автор сценарію і режисер фільму – Кшиштоф Зануссі.
Головний герой польсько-української стрічки – бізнесмен (Богдан Ступка), що дізнається про хворобу серця. Він може вижити за умови, що знайде собі донора. У лікарні герой знайомиться із молодим хлопцем, схильним до самогубства, ідеальним «кандидатом». Лишається знайти для нього спосіб убити себе.
Держкіно мало інвестувати у створення стрічки 5 млн. 396 тис. 524 грн., але фактично сплатило 4 млн. 472 тис. 639 грн., що на 923 тис. 885 грн. менше, ніж передбачено договором.
Знімальний період фільму розпочався 3 березня 2008 року і завершився 18 серпня 2008-го. Вже 30 травня 2008 року було розпочато монтажно-тонувальний період. Проте в подальшому, у зв’язку із призупиненням фінансування з боку Держкіно, його було відкладено.
Здати фільм українською мовою на одній плівці ТОВ «СОТА Сінема Груп» слід було до 2 грудня 2008 року, а комплект вихідних фільмових матеріалів «Серця на долоні» передати до Національного центру Олександра Довженка до 23 січня 2009 року. Зроблено цього не було.
Держкіно неодноразово виставляло ТОВ «СОТА Сінема Груп» претензії, аби зобов’язати продюсера виконати умови договору або повернути кошти, перераховані на виробництво фільму, однак продюсер у відповідь не висловив жодних пропозицій. Тому у 2014-му Держкіно підготувало позов про розірвання договору на виробництво фільму та стягнення з ТОВ «Сота Сінема Груп» 7 млн. 113 тис. 404,33 грн. – 4 млн. 472 тис. 639 грн. збитків, 2 млн. 566 тис. 467 грн. штрафних санкцій, а також – сплаченого Держкіно судового збору у розмірі 74 тис. 298 грн.
Господарський суд міста Києва, розглянувши справу, виявив, що додатковою угодою від 8 січня 2009 року сторони з ініціативи Держкіно призупинили дію договору у частині своїх юридичних та фінансових зобов’язань на строк відновлення фінансування з державного бюджету, а коли 30 липня 2010 року поновили її, то не переглянули строки здачі фільму. Крім того Держкіно – в порушення умов договору – досі не здійснило повної оплати робіт із виготовлення фільму. Застосувати ж до ТОВ «СОТА Сінема Груп» штрафні санкції неможливо через те, що вже спливли строки позивної давності.
Відтак, 9 вересня 2014 року Господарський суд міста Києва відмовив Держкіно у задоволенні позову повністю. Апеляцію на це рішення агентство не подавало.
Зазначимо, що наприкінці серпня 2016-го «Серце на долоні» демонстрували в Києві та Одесі в рамках ретроспектив до 75-ліття від дня народження Богдана Ступки, які проводили Національний центр Олександра Довженка («Ступка 75: Stranger») та «Інотеатр» («Богдан Ступка. Незнайомий геній») відповідно.
Договір на виробництво та розповсюдження фільму «Серце на долоні» на умовах державного замовлення між Державною службою кінематографії та ТОВ «СОТА Сінема Груп» було укладено 4 серпня 2008 року (реєстраційний №403).
Автор сценарію і режисер фільму – Кшиштоф Зануссі.
Головний герой польсько-української стрічки – бізнесмен (Богдан Ступка), що дізнається про хворобу серця. Він може вижити за умови, що знайде собі донора. У лікарні герой знайомиться із молодим хлопцем, схильним до самогубства, ідеальним «кандидатом». Лишається знайти для нього спосіб убити себе.
Держкіно мало інвестувати у створення стрічки 5 млн. 396 тис. 524 грн., але фактично сплатило 4 млн. 472 тис. 639 грн., що на 923 тис. 885 грн. менше, ніж передбачено договором.
Знімальний період фільму розпочався 3 березня 2008 року і завершився 18 серпня 2008-го. Вже 30 травня 2008 року було розпочато монтажно-тонувальний період. Проте в подальшому, у зв’язку із призупиненням фінансування з боку Держкіно, його було відкладено.
Здати фільм українською мовою на одній плівці ТОВ «СОТА Сінема Груп» слід було до 2 грудня 2008 року, а комплект вихідних фільмових матеріалів «Серця на долоні» передати до Національного центру Олександра Довженка до 23 січня 2009 року. Зроблено цього не було.
Держкіно неодноразово виставляло ТОВ «СОТА Сінема Груп» претензії, аби зобов’язати продюсера виконати умови договору або повернути кошти, перераховані на виробництво фільму, однак продюсер у відповідь не висловив жодних пропозицій. Тому у 2014-му Держкіно підготувало позов про розірвання договору на виробництво фільму та стягнення з ТОВ «Сота Сінема Груп» 7 млн. 113 тис. 404,33 грн. – 4 млн. 472 тис. 639 грн. збитків, 2 млн. 566 тис. 467 грн. штрафних санкцій, а також – сплаченого Держкіно судового збору у розмірі 74 тис. 298 грн.
Господарський суд міста Києва, розглянувши справу, виявив, що додатковою угодою від 8 січня 2009 року сторони з ініціативи Держкіно призупинили дію договору у частині своїх юридичних та фінансових зобов’язань на строк відновлення фінансування з державного бюджету, а коли 30 липня 2010 року поновили її, то не переглянули строки здачі фільму. Крім того Держкіно – в порушення умов договору – досі не здійснило повної оплати робіт із виготовлення фільму. Застосувати ж до ТОВ «СОТА Сінема Груп» штрафні санкції неможливо через те, що вже спливли строки позивної давності.
Відтак, 9 вересня 2014 року Господарський суд міста Києва відмовив Держкіно у задоволенні позову повністю. Апеляцію на це рішення агентство не подавало.
Зазначимо, що наприкінці серпня 2016-го «Серце на долоні» демонстрували в Києві та Одесі в рамках ретроспектив до 75-ліття від дня народження Богдана Ступки, які проводили Національний центр Олександра Довженка («Ступка 75: Stranger») та «Інотеатр» («Богдан Ступка. Незнайомий геній») відповідно.
Коментар до фільму «Водна поліція (2022)»
Коментар до фільму «Водна поліція (2022)»
Bezvidkhodko
Не вїду, Морська поліція Чорноморськ (Сезон 1) (2023) це інше чи те саме, актори на че різні. https://dzygamdb.com/uk/site/films-single?id=5246
Форум
Відсутність режисера і сценариста
28 травня 2026, 15:14
Додати Жанр - Дорами22 травня 2026, 15:06
касові збори21 травня 2026, 12:00
"Стежу за серіалами"15 травня 2026, 8:41
Оновлення сайту.14 травня 2026, 13:22
Мислити як злочинець. Українські процедуали.12 травня 2026, 13:51
Який код для згортку/спойлеру5 травня 2026, 12:41
Нещодавно переглянуті:
Ще й відновили рашенязичну версію. Ще й Лесі Українки. Замість того щоб зробити українську версію, якщо її не робили. У той час як на каналі укркінохроніки купа документалок українською мовою у відстійному стані.