Bezvidkhodko
модератор
Коментар до фільму «Невідома Україна. Нариси нашої історії (1993)»
Коментар до фільму «Дай руку, і не йди зі мною (1995)»
Bezvidkhodko
Вистава тут https://mediateka.suspilne.media/media/13745
На ютуб вони не викладають, а іншим забороняють. 20 років фільми лежали у сховищах, їх показували раз на 10 років, а то і менше. Тепер вони оцифрували і не хочуть на ютуб викладати. Допомагають щоб число отих 70% що дивляться моск, не зменшувалось.
1
На ютуб вони не викладають, а іншим забороняють. 20 років фільми лежали у сховищах, їх показували раз на 10 років, а то і менше. Тепер вони оцифрували і не хочуть на ютуб викладати. Допомагають щоб число отих 70% що дивляться моск, не зменшувалось.
Коментар до персони М. Хованець
Bezvidkhodko
Нічого не знайшов про акторку. Світлина з вистави, поліпшив ШІ. Також додав, до поліпшення. Можна порівняти. Трохи додало вухо, коротше це ШІ)
Коментар до фільму «Вісім люблячих жінок (1992)»
Коментар до фільму «Вісім люблячих жінок (1992)»
Bezvidkhodko
До речі, оця рубрика Вперше на екрані, там була передмова перед фільмом чи просто у ґазеті так друкували?
Коментар до рецензії Ритуали аутбека.
Bezvidkhodko
тут на базі коменти через один, що у фільмі згадується московія, що ще стверджувати. моск.культура і діаспора зробили свою справу у минулому столітті, і давно збирають вершки.
Коментар до персони Михайло Безпалько
Bezvidkhodko
О, ще є одна телевистава, тре буде глянути. Без надії сподіваюсь, що будуть ще знайдені телевистави
Коментар до персони Михайло Безпалько
Bezvidkhodko
Фактурний актор був, шкода не фільмувався. Крім епізодичної, але цікавої ролі у телевиставі Чарівна сопілка, нема що подивитися.
Коментар до рецензії Ритуали аутбека.
Bezvidkhodko
На 99 певен я, що ті хто використав це імя, більше знають москалів і їхню культуру, ніж те що ви написали) і зазвичай скорочення від Aleksadr/a, це Алекс/А. тому я теж вважаю що саши, маши, даши це з раши. У нас це замінило цілий пласт самобутніх імен Даруся/Даринка, Катруся/Катря, Яринка, Наталка тощо. Не кажучи вже про змосковщені прізвища
Коментар до фільму «Вісім люблячих жінок (1992)»
Коментар до персони Євгенія Даллас
Bezvidkhodko
Сергій Заболотний:
Героїня фільму "Свідок Женя" своє життя присвятила свідченню. Її майже ніхто не чув, їй не вірили. Після Другої Світової громадянка США Євгенія Сакевич-Даллас шукала засоби і можливості донести правду до світу.
Трагічна доля родини Сакевичей віддзеркалила жахіття тих часів. Із багатодітної і щасливої сім'ї залишаються лише Женя і її старший брат... Григорій, розуміючи, що навряд чи вони виживуть вдвох, приводить сестру на східці білоцерківського дитячого будинку. Там і лишає, наказуючи мовчати. Тепер у неї роль мовчазної сироти, що несе свій біль до моменту втечі із сиротинця, а потім і з радянського союзу. Женя вижила і починає свідчити...
Ми знімали цей фільм у 2011 році, коли при владі в Україні знову були нащадки тих, чиї батьки і діди заселялились у пусті хати померлих сел Донбасу...
Євгенія наполягала, щоб зафільмували якомога більше інтерв'ю, хоча у стрічці ми не планували їх використовувати. Коли ці літні люди свідчили, - замовчуваний десятиліттями страх і біль починав проступати сльозами на очах учасників нашої знімальної групи.
Hanna Malienko Валентина Подгорна Dmytro Pysany проходили тоді свій непростий іспит, - коли не можеш сказати "стоп, знято", бо не можеш вимовити й слова.
Згодом, ми (студія "Телекон" і бф "Дар) передали всі інтерв'ю в музей, як і сам фільм. Євгенія щиро не розуміла, чому більшість українців не розмовляють українською, не цікавляться історію, регочуть над трагедією голодомору разом з популярними тоді телекоміками.
І перед самим вильотом на свою другу батьківщину звернулась до мене з проханням записати відеозвернення до всіх українців. Так і сказала: "Я хочу звернутися до всіх українців".
https://www.facebook.com/100001517270344/posts/25770837759216780/?app=fbl
1
Героїня фільму "Свідок Женя" своє життя присвятила свідченню. Її майже ніхто не чув, їй не вірили. Після Другої Світової громадянка США Євгенія Сакевич-Даллас шукала засоби і можливості донести правду до світу.
Трагічна доля родини Сакевичей віддзеркалила жахіття тих часів. Із багатодітної і щасливої сім'ї залишаються лише Женя і її старший брат... Григорій, розуміючи, що навряд чи вони виживуть вдвох, приводить сестру на східці білоцерківського дитячого будинку. Там і лишає, наказуючи мовчати. Тепер у неї роль мовчазної сироти, що несе свій біль до моменту втечі із сиротинця, а потім і з радянського союзу. Женя вижила і починає свідчити...
Ми знімали цей фільм у 2011 році, коли при владі в Україні знову були нащадки тих, чиї батьки і діди заселялились у пусті хати померлих сел Донбасу...
Євгенія наполягала, щоб зафільмували якомога більше інтерв'ю, хоча у стрічці ми не планували їх використовувати. Коли ці літні люди свідчили, - замовчуваний десятиліттями страх і біль починав проступати сльозами на очах учасників нашої знімальної групи.
Hanna Malienko Валентина Подгорна Dmytro Pysany проходили тоді свій непростий іспит, - коли не можеш сказати "стоп, знято", бо не можеш вимовити й слова.
Згодом, ми (студія "Телекон" і бф "Дар) передали всі інтерв'ю в музей, як і сам фільм. Євгенія щиро не розуміла, чому більшість українців не розмовляють українською, не цікавляться історію, регочуть над трагедією голодомору разом з популярними тоді телекоміками.
І перед самим вильотом на свою другу батьківщину звернулась до мене з проханням записати відеозвернення до всіх українців. Так і сказала: "Я хочу звернутися до всіх українців".
https://www.facebook.com/100001517270344/posts/25770837759216780/?app=fbl
Коментар до фільму «Левко Лук’яненко. Йти за совістю (2017)»
Bezvidkhodko
Ще є третій фільм з цього циклу: Микола Руденко. Формулу життя знайдено
Пізніше додам
1
Пізніше додам
Коментар до фільму «Сіроманець (1989)»
Bezvidkhodko
На сайті: ДЦО
"Українськомовна цифрова копія фільму була вперше створена у результаті сканування 35 мм позитиву Кінолабораторією Довженко-Центру у 2023 році."
Правда, я не збагну, що вони мали на увазі, те що вони вперше створили українське дублювання чи те що вперше оцифровано.
1
"Українськомовна цифрова копія фільму була вперше створена у результаті сканування 35 мм позитиву Кінолабораторією Довженко-Центру у 2023 році."
Правда, я не збагну, що вони мали на увазі, те що вони вперше створили українське дублювання чи те що вперше оцифровано.
Коментар до фільму «Ну ти й відьма... (1992)»
Bezvidkhodko
Поміняв плакат, бо якесь криворуке робило. УКРАИНА, СТУДИІЯ.
На ютубі лише чб версія з вбудованими московськими титрами, на гуртомі є кольорова і наче без моск.титрів
2
На ютубі лише чб версія з вбудованими московськими титрами, на гуртомі є кольорова і наче без моск.титрів
Коментар до персони Володимир Васік
Bezvidkhodko
https://grokipedia.com/page/Walter_Wasik
Walter Wasik produced a series of short documentary films through Wasik Films in Oshawa, Ontario, that documented Ukrainian Canadian community life, religious and cultural events, and historical tragedies in Ukraine. These works, primarily in 16mm color format, served as records of local activities and commemorations within the diaspora.[5]
His early documentaries included Ukrainian Home "Dnipro" (1954), a 12-minute film on the community center of that name, St. George in Oshawa (1955), a 30-minute piece likely centered on the local St. George Ukrainian church or related event, and Ukrainians in Oshawa (circa 1960), a 30-minute overview of the Ukrainian population in the city.[5] In 1963, Wasik released Famine in Ukraine, a 20-minute color documentary addressing the forced starvation of millions of Ukrainian peasants during the 1930s under Soviet rule.[5]
In 1976, Wasik produced two additional short documentaries: Lesia, a 22-minute film depicting the unveiling of the Lesia Ukrainka monument in Toronto (sculpted by M. Chereshnovsky), and Patriarch in Oshawa, a 22-minute record of Cardinal Iosyf Slipyj's visit to Oshawa.[5] Wasik is credited as producer on these later works, consistent with his role in earlier productions through Wasik Films.[5]
Information on the distribution, audience reception, or critical response to these documentaries remains limited in archival records.[5]
1
Walter Wasik produced a series of short documentary films through Wasik Films in Oshawa, Ontario, that documented Ukrainian Canadian community life, religious and cultural events, and historical tragedies in Ukraine. These works, primarily in 16mm color format, served as records of local activities and commemorations within the diaspora.[5]
His early documentaries included Ukrainian Home "Dnipro" (1954), a 12-minute film on the community center of that name, St. George in Oshawa (1955), a 30-minute piece likely centered on the local St. George Ukrainian church or related event, and Ukrainians in Oshawa (circa 1960), a 30-minute overview of the Ukrainian population in the city.[5] In 1963, Wasik released Famine in Ukraine, a 20-minute color documentary addressing the forced starvation of millions of Ukrainian peasants during the 1930s under Soviet rule.[5]
In 1976, Wasik produced two additional short documentaries: Lesia, a 22-minute film depicting the unveiling of the Lesia Ukrainka monument in Toronto (sculpted by M. Chereshnovsky), and Patriarch in Oshawa, a 22-minute record of Cardinal Iosyf Slipyj's visit to Oshawa.[5] Wasik is credited as producer on these later works, consistent with his role in earlier productions through Wasik Films.[5]
Information on the distribution, audience reception, or critical response to these documentaries remains limited in archival records.[5]
Форум
Переглянути пізніше
9 вересня 2026, 9:44
Тривалість серіалу7 вересня 2026, 14:05
Додавання українського трейлера/промо до серіалу «Чак» (Chuck)5 вересня 2026, 14:09
Фільми, серіали, анімаційні серіали з перекладом Студії 1+1 до 2008/2009 року3 вересня 2026, 10:09
Фільми на один раз1 вересня 2026, 19:36
Переклад та озвучення класики світового кіно29 серпня 2026, 17:01
Порадьте альтернативу Фіксикам та Пін-коду28 серпня 2026, 11:51
Нещодавно переглянуті:
"Перші післяпрем’єрні покази окремих фільмів серіалу щораз доводили кричущу його затребуваність. Напередодні виборів до Верховної ради, навесні 1994 року, клуб виборців Ватутінського району звернувся до студії з проханням показати кілька картин Визвольних змагань, науковим консультантом циклу був Сергій Білокінь. Вражені побаченим виборці надіслали звернення до тодішнього президента Леоніда Кравчука щодо негайної демонстрації серіалу по телеканалах, а комуністична меншість демонстративно покинула зал. Минав 1994-й, а серіал, що було знято для масового екрану тодішнього 52-мільйонного населення України за державні пів мільярда купоно-карбованців — усе ще залишався невідомим..."