Бездушні (2020—2022)

Bezvidkhodko 30 червня 2021, 12:05

Попередження: рецензія містить спойлери

Показати рецензію

Джерело: https://detector.media/kritika/article/189345/2021-06-19-ukraina-u-svitovomu-kino-kultura-ne-bez-polityky/
Бразилія, зробила найбільшу презентацію саме української культури через 10-серійний містичний серіал «Дезалма» (Desalma). І це зробили не українці, як у випадку фільмів американки українського походження Роксі Топорович у «Фолк» і Julia Blue, а власне бразильці, використовуючи історію і фольклор українців, на кшталт використання язичницьких культів Швеції у сенсаційному «Сонцестоянні» Арі Астера.

На самому початку лунає закадрова пісня «Пливе кача», а герой, власник свиноферми, у діалозі промовляє: «Тато завше казав: українці все можуть пережити – Росію, Чорнобиль, дві світові війни...». Уся справа у містечку, взятому за основу, збудованому українськими іммігрантами. Саме тому тут живуть Івани й Романи, Петри й Анатолії. Тут готують голубці, кінотеатр називається «Україна», у крамниці висять українські прапори, а постійним особливим клієнтам наливають горілку з перцем, привезену з України. ЗМІ представлені двомовною портуґальсько-українською «Газетою Poslannyk». У Школі Святої Бріґіди на дошці оголошень висить портрет Шевченка, школярі читають його «Причинну», вивчають українську міфологію, зокрема духів під назвою «мавка», які схожі на русалок. «Мавки – це невтішені, неупокоєні душі, які живуть у лісах, озерах та водоспадах. Вони можуть впокоїтися тільки після того, як за їхню смерть хтось помститься», – пояснює вчитель. «Українська міфологія – це не казки для дітей, друзі», – завершує урок він, ніби промовляючи до глядача. Про це і йдеться: про таємницю трагічної загибелі дівчини 1988 року на святі Івана Купала і про душі та людей, які хочуть помсти 30 років потому.

Для серіалу українська міфологія виглядає настільки вдало вжитою, що, здається, ось воно, ось приклад, як можна використовувати Україну – як бездонний колодязь минулого й реальне черпання з нього у теперішньому: зі співами за кадром і танцями у кадрі, зі святкуванням Івана Купала на кшталт поєднання концерту Devid Guetta і дискотеки зі світло- і піроефектами. Не надто стрункий виклад сюжету, з періодичними божевільними ідеями про переселення душ, перелицьованими кадрами з «Полтерґейсту» 1982 року, прямолінійною апеляцією до Біблії і часом з бразильськими пристрастями, колись вкарбованими «Рабинею Ізаурою» – виряченими очима, заламуванням рук і тупим стовбиченням у кадрі, – серіал усе ж є самобутній, незвичний, красиво знятий і з оригінальною міфотворчістю в основі. І з видатною роллю відьми, виконаною відомою бразильською актрисою угорського походження Касьою Кіс.

Безпрецедентна «українськість» у такому розлогому вигляді ще не бачена за межами самої України. Таке стало можливим завдяки фактам та прагненням: до пів мільйона українців, нараз,і живе у Бразилії, куди переїжджали наші співвітчизники чотирма хвилями протягом останніх 150 років, і тепер вони мають одну з найбільших діаспор, про що навіть зазначав президент країни у своїй щорічній доповіді. Значущості серіалу додає ще й той факт, що це не просто телепродукт – це флагман найбільшого бразильського стрімінґу Globoplay, і він не тільки добре конкурує з зазіханнями потужних гравців усередині країни, Netflix і Amazon, а й на території «США», у січні вийшовши на північноамериканський ринок.