Кмітливий Тайлер заводить дружбу з найманцем, але їхні товариські стосунки тривають недовго, оскільки чоловіки опиняються у ворожих таборах кримінального світу.
(укр. субтитри)
Інші фільми →
JustWatch
Код для перегляду рейтингу кінобази Виробничі компанії:
Film Workshop, Columbia Pictures Film Production Asia Limited
Режисер: Гарк Цуі
Сценаристи: Коан Хуей, Гарк Цуі
Композитори: Jun Kung, Томмі Вай
Оператори: Чиу-Лам До, Baf Sjamsuddin, Герман Яу
«Time and Tide» — історія про другий шанс і відповідальність.
Ми маємо двох головних героїв. Один — молодий хлопець (Тайлер), який випадково стає охоронцем після того, як дізнається, що дівчина-поліцейська чекає від нього дитину. Другий — колишній найманий вбивця (Джек), який намагається почати мирне життя зі своєю вагітною дружиною, дочкою кримінального авторитета.
Назва фільму відсилає до приказки «Time and tide wait for no man» (Час і приплив нікого не чекають). Це кіно про те, як швидкоплинність життя змушує героїв приймати рішення тут і зараз.
Світ фільму — це джунглі зі скла та бетону. Зміст полягає в тому, як маленька людина намагається захистити щось крихке (сім’ю, майбутню дитину) у світі, де навколо вибухають гранати та свистять кулі. Це один із тих фільмів, де форма і є змістом. Цуй Харк показує Гонконг як живий організм, що постійно пульсує, де старі борги завжди наздоганяють, а виживання залежить від здатності адаптуватися до шаленого темпу.
Фільм виглядає як ... суміш стилів Вонга Карвая та Джона Ву, яка припорошена спеціями Цуй Харка.
Естетика Вонга Карвая. Від нього тут — фрагментарність оповіді, рваний монтаж та неонове освітлення нічного Гонконгу. Цуй Харк використовує камеру не просто для фіксації подій, а для передачі внутрішнього хаосу героїв. Багато кадрів виглядають як імпресіоністичні полотна, де колір і світло важливіші за чіткість картинки.
Драйв Джона Ву. Від майстра «Gung Fu» тут — хореографія перестрілок та тема чоловічої дружби/суперництва. Проте Цуй Харк йде далі, якщо у Ву екшн часто нагадує балет, то у Харка це — хаос.
Спеції Цуй Харка. Це його фірмова «гіперактивність». Він ігнорує закони фізики та логіку простору. Сцена штурму багатоповерхівки, де герої рухаються на тросах крізь вікна — це чиста інженерна фантазія Харка.
«Time and Tide» можна порівняняти з «Героєм» Чжана Імоу. Це розкриває саму суть того, що ми називаємо «чистим кінематографом», де візуальна мова домінує над літературною основою.
Хоча ці фільми належать до різних жанрів (міська «екшн-опера» проти історичного wuxia), їх об'єднує відмова від традиційного експозиційного діалогу на користь візуального наративу.
У Чжана Імоу кожен колір — це окрема версія істини. У Цуй Харка в «Time and Tide» замість кольорових блоків працює геометрія та рух. Ви розумієте стан героя не через те, що він говорить, а через те, як камера «падає» разом із ним крізь поверхи або як він «губиться» у відображеннях скла.
В обох картинах бойові сцени — це не просто перерва в сюжеті, це і є сам сюжет. У «Герої» дуель розповідає про внутрішній спокій, а в «Time and Tide» хаотична стрілянина показує відчай і спробу захистити нове життя.
Обидва режисери довіряють глядачеві. Вони вважають, що ракурс камери, монтажна склейка або зміна освітлення скажуть про мотивацію героя більше, ніж довгий монолог.
«Time and Tide» — це ніби «Герой», але перенесений у брудний, гамірний мегаполіс, де замість мечів — пістолети, а замість медитації — адреналін. В обох схожий підхід, де «картинка говорить більше за слова», де глядачу дають можливість зчитувати сюжет між рядків.
Увійдіть, будь ласка, щоб написати рецензію
Увійдіть, будь ласка, щоб коментувати
Time and Tide (2000 film)
