‼️Увага! Рецензія написана одразу після перегляду, на (сильно негативних) емоціях!
Якщо оригінальна картина 2022 року — це Ганс Крістіан Андерсен з притаманною йому похмурістю від якої шкірою йдуть сироти, то рімейк 2024 року з Джеймсом МакЕвоєм це... ну, це фільм з Джеймсом МакЕвоєм. Він єдиний на постері не просто так — студія вочевидь розраховує, що саме на нього має йти глядач, бо окрім нього в фільмі більше нічого й немає. Все те нашарування сенсів, непрямолінійність, яка грає на відчуттях, а не проговорює речі в лоб ("показувати, а не розказувати") — всього цього рімейк позбавлений. І різниця між фільмами 2022 та 2024 насправді разюча, і це непорозуміння навіть рімейком не можна називати — це просто інша картина. Але якщо все ж порівнювати ці два фільми, то картина Джеймса Воткінса (ласкаво прошу до мого списку "копромитців", buddy) в абсолютно всіх аспектах програє оригіналу. Більше скажу — це кіно слабке навіть без прямих порівнянь з данським фільмом. Кін ... о зі скаженим МакЕвоєм просто не працює: воно поверхневе, мотивація (так, тут присутня мотивація, і її проговорюють знову ж таки в лоб) банальна та пласка. Окремі фрази та сцени, що були нахабно вирвані з оригіналу, тут виглядають як карикатура і відверте знущання над першоджерелом, бо бездумно мавпуючи оригінал, вони у цілому позбавлені будь-якого сенсу та банально недоречні (фраза "Тому, що ти дозволив мені це зробити" як один з прикладів). В цілому ось це безсенсовне мавпування я розцінюю як несмак і культурне банкрутство.
Режисер (носій "почесного" звання копромитця, на хвилиночку!) наче намагався скопіювати чужий твір який абсолютно не зрозумів. А що загалом? А загалом в нього вийшла більш моторошна версія "Home Alone" без харизматичного Калкіна, але з Джеймсом МакЕвоєм, який недоречно переграє. Мотивація в злодіїв буквально одна й та сама.
В жодному разі не рекомендую до перегляду.
Напочатку фільм йшов майже ідентично з оригіналом (розбіжності були мінімальні), зберігаючи головну ідею. Потім почали поступово викривати інтригу, яка була у попередника (і я така: ну окей, нехай буде). Але в третьому акті все пішло по одному місці і фільм перетворився на типовий американський жахастик, зате з хепіендом, а герої то, в принципі, навіть не змінились як особистості (не виросли над собою). Тут треба було або зберігати ідею оригінального фільму до кінця, або переписати персонажів в кінці.
Оригінал також був далеко не ідеальним, але з хорошою ідеєю та посилом, якого притримався до кінця.