| Країни: | Японія |
|---|---|
| Жанр: | екшн детектив драма кримінальний |
| Мова оригіналу: | японська |
| Прем'єра в світі: | 16 січня 2015 |
Знято за одноіменною манґою.
Рюдзакі Ікуо і Данно Тацуя — сироти, які зростали в притулку під опікою Юйко-сенсей. Та одного дня її вбивають, злочинцям вдається втекти, а поліція приховує цей злочин, наче його ніколи не було. Хлопчики клянуться, що одного дня знайдуть убивць і чоловіка із золотим годинником, який наказав їм мовчати. Через 20 років Ікуо стає поліцейським, а Тацуя — якудзою. Разом вони здобувають все вищі посади, аби дізнатися інформацію про той випадок і знайти винних. Та не все так просто: їхні вороги — ціла корумпована злочинна організація, кожен член якої володіє безмежною владою і носить золотий годинник...
Код для перегляду рейтингу кінобази
Композитор: Hideakira Kimura
Є фільми, або серіали настільки сильні, що не відпускають довгий час після перегляду, спливають в пам’яті думками та емоціями.
Це детективний серіал, історія розслідування вбивства виховательки дитячого притулку. Поліція приховала цей злочин. Але двоє хлопчиків з притулку поклялись, що знайдуть і покарають убивць. Головні герої – поліціянт Рюдзакі Ікуо та якудза Данно Тацуя, саме вони будуть шукати вбивць. Чим більше таємниць минулого вони розкривають, тим важчими стають рішення, які вони повинні прийняти. Як далеко можна піти заради помсти? Розкривати сюжетну лінію не буду, бо інтрига залишається до останньої серії. Хочу написати про враження.
Акторська гра досконала. Ви запам’ятаєте, як змінюється погляд Ікуо, коли він скидає маску простачка-поліцейського. На його місці з'являлася зовсім інша людина – сильна, впевнена в собі, жорстка, рішуча. Яка сила емоцій у погляді. Я ніколи раніше не зустрічала людину з такими очима. Цим очам віриш.
Одержимість, сила маю ... ть темний відтінок. Майже всі значущі події відбуваються вночі, а сцени дитинства головних героїв завжди яскраві та сонячні.
Візуально досконалі кадри стишеної розмови в ресторані, де прекрасний вид нічного Токіо не зменшують сум’яття душі. Холоднокровний, зібраний, розумний, незрозумілий, стильний Данно Тацуя. Який він справжній – не знає ніхто. Його очі безмежно сумні. І музика... Сцени, де Тацуя на самоті курить, розбивають серце глибиною його туги. Відчуваєш, ніби присутній в самих потаємних моментах його життя. А картинки, що відображені в склі окулярів. Так делікатно…
Це інша культура, де відчувається змістовний лаконізм кожної сцени, властивий саме японському кінематографу. Моменти життя головних героїв, розповідають не менше, ніж їх монологи. Наприклад, кімната поліціянта Рюдзакі Ікуо – зовсім порожня, без тих дрібниць, що з'являються в будинку, якщо в ньому живуть. Тут – нічого. Він свідомо викреслив себе із життя.
Потрібно також вгамувати внутрішнього критика, який зневажливо нашіптує, що є межа людської витривалості, що в реальному житті так не буває. Звичайно, не буває. Але тільки так можна відчути неймовірну жагу помсти, що стала сенсом і метою життя Ікуо і Тацуя.
Інші персонажі теж глибокі, бо життя кожного з них ставить дражливі питання. На що здатен батько, щоб врятувати життя дитини? На що здатна людина, яка відчуває себе втаємниченою у велику мету, де життя окремих людей не має ціни? І, навіть, якщо зрозумілі мотиви, то чи вистачить снаги пробачити? Вбивство для відновлення справедливості та вбивство зі злими намірами відрізняються?
На це кіно потрібно відкритись. Змінивши кут зору, сформований вихованням та нашою культурною традицією, можна побачити щось нове.
Для мене один з самих сильних серіалів, що я бачила.
Увійдіть, будь ласка, щоб написати рецензію
Увійдіть, будь ласка, щоб коментувати