Наталка Полтавка (1936)

Фільмування розпочалося 3 жовтня 1936 року у містечку Флемінґтон, штат Нью-Джерсі, на українській фермі за допомогою друзів з Профспілки фінських теслярів у Нью-Йорку.

"Крім летючок різних, афішів, оголошень у пресі, найняли ми фармера з білими кониками, збудували на його санях "українську хату", а на хату начепляли різні великі реклами, попросили дві дівчини, які через мікрофони голосили кожного дня по полудні про прем’єру фільму "Наталка Полтавка", – згадує Микола Новак, який займався розповсюдженням фільму в Канаді.

За три дні прокату фільм подивилися біля 10 тисяч американських глядачів. "Український робітник" від 19 березня 1937 року повідомляє, що сотням людей, "серед яких було і чимало чужинців: росіян, поляків, жидів", не вистачило місця під час першого показу, і це зважаючи на суттєве підвищення ціни на фільм до 50–75 центів, коли квиток на голлівудський фільму коштував від 15 до 25 центів.

"Наталка Полтавка" отримала хорошу критику як від діаспорних так і американських медіа. Та вже на початку лютого 1937 року американський кінопрокатник радянських фільмів, корпорація "Амкіно", випустила "Наталку Полтавку" Івана Кавалерідзе в прокат у кінотеатрі Рузвельт.

Улмер акцентує саме на кінематографічних аспектах двох фільмів: "Версія "Совкіно" вийшла у прокат у той самий вечір, що й наш фільм. І ми здобули кращу пресу, ми зробили кращий фільм, потужніший фільм, а совєти зняли якийсь мотлох. Можеш уявити, які політичні наслідки це мало. Якось ідучи додому ввечорі, мене відгамселили головорізи, які очолювали офіс "Совкіно" в Нью-Йорку".

Попри перший успіх, фільм провалився в прокаті. І не через погану критику, і навіть не через інтриги кремля, а через невдало організовану дистрибуцію. Мрії про Український Голівуд так ніколи й не матеріалізувалися.