50 відтінків червоного і один імператорський жовтий

Lilia Omelianenko 12 лютого 2018, 16:42

Оскар-1988, "Найкращий фільм", переможець
Золотий глобус - 1988, "Найкращий фільм-драма", переможець

Епіграф: “Ступінь свободи залежить від розміру клітки”

Так буває, що на “Оскар” номінують принципово різні фільми, у число яких може потрапити і легенька комедія, і камерний моноспектакль, але “заповітну статуетку” все ж часто отримує кіно масштабне, історичне, якщо воно є у переліку номінантів. Адже окрім традиційних акторської, режисерської, сценарної робіт, які оцінюються, таке кіно часто виконує і додаткову функцію - освітню, знайомлячи нас з історичними подіями, культурними феноменами, суспільними звичаями зображуваного періоду. І навіть якщо воно з якихось причин не викликає надмірно яскравих емоцій у глядача, воно добирає бали відчуттям своєї загальнокультурної значимості, а також візуальною досконалістю. Все вищесказане - про фільм “Останній імператор”.

Основний посил фільму зчитується не одразу, але починає чітко простежуватися десь із середини. Що деякі люди начебто народжені, щоб бути кращими за інших, але на виході так і лишаються маріонетками у чужих руках, не помічаючи цього і не розуміючи до останнього. Та чи і могло бути інакше? Кожен може сам відповісти для себе на це запитання, а як на мене, то все відбувалося цілком закономірно, і тут той випадок, коли одна людина не може бути сильнішою за обставини. І коли ти втрачаєш все те, що робило тебе, здавалося б, кращим за інших, як привілеї, так і відповідальність, тільки тоді ти і стаєш по-справжньому вільним і отримуєш змогу розпоряджатися власним життям.

Із плюсів: у принципі, майже все у цьому фільмі грає йому на руку. Навіть для глядача, який із тих чи інших причин не може глибоко співпереживати тому, що відбувається, картина відкриває абсолютно новий і незвичний світ зі своїм неповторним колоритом. Тому цей фільм може не стати улюбленим і не викликати бажання переглядати його ще і ще, але навряд чи він дасть глядачу про себе забути.

Із мінусів: є такі думки, що образ головного героя у фільмі дещо вибілений, але оскільки він базується на його ж мемуарах, то вочевидь, це не провина авторів фільму.

2 з 2 користувачів вважає цю рецензію корисною

Коментарі: