А крига кнаще #1: Кінгівська кукурдза

Кирило Смаль 7 квітня 2023, 21:21

Однойменне оповідання Стівена Кінга у центрі має досить неприємних героїв. Це пара, яка з перших сторінок виражає неприховане роздратування один до одного. Одразу стає зрозумілим, що їхній шлюб тріщить по швам. Все настільки погано, що їх не здатна зблизити навіть спільна біда. Те, що вони заблукали на машині серед кукурудзяного океану, тільки загострює накопичені проблеми.

В екранізацї цього моменту вирішили позбавитись і зробили героїв ідеальною парою. Між ними парктично не виникає суперечок, навіть коли чоловік приймає доволі спірні рішення, а ситуація спонукає до істерик. І парадоксальним чином це взагалі не працює. По-перше, в оригіналі навіть дивні рішення чоловіка обумовлені тим, що він просто не хоче діяти у згоді з дружиною. В екранізації ідіотизму виправдання немає. По-друге, кіногерої непереконливі ні у своїй ідеальності, ні у акторському виконанні. Лінда Гамільтон навіть в амплуа жінки у халепі дуже далека від своєї Сари Конор.

Та навіть не у протагоністах головна проблема. Так, все ще сумніше із антогоністами. З ними кіно робить фатальну помилку вже у першій сцені, розповідаючи про події минулого у цьому загадковому містечку. В оригіналі лякала невідомість, і поступові деталі натякали герою та нам, що треба із цієї діри забератися. У фільмі ж половина історія виділена саме маленьким сектантам, які практично не лякають. Хіба що їхній ватажок викликає дискомфорт своїми вересками.

Невдала екранізація Кінга не дивина. Складно перенести на екран його глибоко психологічну прозу. А у разі короткого оповідання, авторам довелося ще й додати купу зайвого, що тільки зруйнувало оригінальний задум. В іншому ж фільм не позбавлений шарму горорів 80-их. Плівка приємно мерехтить шумами, а зловісно-чарівна музика додає ностальгії. Та краще ознайомитися із цією історією на папері.

1 з 1 користувачів вважає цю рецензію корисною

Коментарі: