"Караюсь, мучуся… але не каюсь" - Рецензія до фільму «Тарас. Повернення» / Taras. Return

Це невеликий епізод з життя Шевченка чи швидше фантазія на тему його біографії. Шевченко проводить останні тижні в своєму засланні в Казахстані, аж ось довгожданий наказ про звільнення зникає. Хтось дуже не хоче відпускати поета на волю, але хто? Його земляк, керівник Новопетровської фортеці? Новий поручник, який вишукує повстанців? Дружина великого начальника, що тільки в віршах Шевченка знаходить розраду?

Фільм має потенціал стати детективом, але це швидше історія про те, як Шевченко лишається собою в середовищі, де панує тупа, невиправдана жорстокість російської солдатщини. Як писав один кінокритик, Шевченко постійно чогось чекає. Він і справді чекає, але не просиджує час, нудьгуючи. Не знаючи скільки ще бути в засланні, він шукає красу природи серед голих скель і красу людини поміж черствості. І головне – знаходить.

Більш того, Шевченко тихо бунтує (він також робить спробу втечі, але зрештою розуміє, що це не його шлях). Перед своїми ворогами він з якимось стриманим глузуванням поводиться без сварок і лайки. Шевченко зі своїм товаришем-поляком Мацеєм постають острівцями гуманізму в морі людоїдської муштри, де все мусить бути "ать-два". Проте так він непрямо надихає казахів на бунт і посередником тут стає мисливиця Катя, що час від часу супроводжує поета. А в фільмі Шевченко більше все-таки поет, навіть не в сенсі автора віршів, а в сенсі людини, яка бачить за буденністю винятковість.

Це також історія про солідарність. У російське військо потрапили кілька українців, серед них і комендант фортеці Іраклій, де відбувається немало подій. Він приховано сприяє Шевченку, навіть попри насмішки з цього приводу.

Росіян дещо важко розрізняти, вони всі в однакових мундирах і з вусами. Мені знадобилося почитати книгу за фільмом, аби впевнитися, що в кадрі точно ті персонажі, що я думаю. Ганна Топчій грає відсторонену від чоловіка Іраклія жінку, але репліки можна якось і поживіше промовляти. В Бориса Орлова, що грає Шевченка, надто помітний грим. Цікаво, що Роман Луцький, котрий грає тут поляка Мацея, вже скоро сам зіграв Шевченка у «Безславних кріпаках».

Сюжет повільно розганяється, але під кінець події розвиваються дуже стрімко і розв'язка закінчується компромісом, який прийнятний для всіх. Шевченко покидає Казахстан, але лишив там зерна змін на краще. Як і Казахстан з його пейзажами та людьми вплинув на поета.

Шевченко постає тут як чоловік, чия боротьба полягає не в гучних гаслах і фізичних битвах. Але така тиха боротьба теж дуже потрібна.