Мамай у пошуках Ютюбу - Рецензія до фільму «Мамай» / Mamay

Коли я був школярем, по телевізору одного разу показували трейлер українського фільму "Мамай". Минуло 20 років і про "Мамая" згадують все частіше. Це була дипломна робота Олеся Саніна, в основі якої лежить козацька дума, татарський епос і авторська історія режисера. Разом вони створюють дещо, схоже на чернетку "Того, хто пройшов крізь вогонь". Безумовно це українське поетичне кіно. Але для вітчизняного кінематографу ця «поетичність» часто виражена дуже однобоко і звідси тенденція: вигравати нагороди на фестивалях можемо, а зі створенням продукту для широкого загалу через раз спотикаємося. Санін прямо писав, що знімав кіно «не для всіх» і на популярність «Мамая» не сподівався. В цьому мабуть і головна вада фільму, він створений для критиків.

Сюжет складається з трьох історій, які перетинаються в кількох сценах. Перша – про трьох братів-козаків (серед них Мамай), які втекли з полону, але двом братам «своя шапка» майже буквально виявилися ближче. Друга історія – це легенда про загублену Золоту Колиску, в якій лежить сила народу. В цій історії є свої персонажі, але їхня роль дуже мала. Втім, сама Золота Колиска як рушій всього сюжету й надмета пошуків Мамая діє потужніше, ніж того можна було очікувати. Колиску неможливо відшукати фізично, її треба віднайти кожному в собі. Третя історія – це порятунок Мамая татаркою, що й дає йому ім’я та спонукає стати іншою людиною, тим самим фольклорним Мамаєм.

Фільм не перевантажує підтекстами, всі сцени зрозумілі. Але більшість реплік озвучуються оповідачем. Він зачитує билини, молитви, і це відсторонює від картинки на екрані. З тим же ефектом можна було пустити інтертитри, тоді вийшло б навіть у стилі раннього Довженка. Деякі ключові сцени надмірно розтягнені показами того самого з кількох ракурсів, що мабуть повинно нагадувати фільми Параджанова, але це працює не так..

Хоча в фільмі є динамічні сцени, музика (чи її відсутність) робить перебіг подій доволі монотонним. 30-40 хвилин хронометражу якраз підійшли б. Попри те фільм триває майже годину двадцять мабуть лише для того, щоб вписатися в стандартний розклад кінотеатрів. Але навіщо, коли фільм позиціонується як артгауз і дипломна робота Саніна? Та й навряд чи пересічні глядачі навіть зараз пішли б тисячами на відеоряд до билини. «Мамаєві» місце на YouTube. Але в 2003 просто переглянути його в інтернеті було неможливо.

Утім, думи лишаються неораним полем для екранізацій. Санін одного разу почав, тож ступати на цю стежину знову вже не страшно. Тільки наступного разу давайте без оцих «кіно не для всіх», «глибокі метафори», «глибинні українські архетипи»… Мамай – це той герой, який має що сказати не тільки купці критиків.