Фарширована риба без солі - Рецензія до фільму «Урок танго» / The Tango Lesson

Хорошому режисеру не обов'язково зніматися у своїх фільмах замість професійних акторів (мовляв, зараз я вам усім покажу, як то сі робе). Цілком достатньо простого камео. Але тут професійна режисерка виявилась ще й професійною танцюристкою і до того ж хореографом. Ну, і звичайно, не втрималася...

Як непрофесійний актор і ніякий танцюрист, мушу визнати, що рухається вона непогано, як для автохтонної мешканки Туманного Альбіону. "Урок танго" навіть отримав якусь нагороду від аргентинської спілки композиторів. Я дуже перепрошую безмірно поблажливих аргентинців, але це не танго. Принаймні, не те танго, яке можна їсти. В сенсі, їсти очима танцюючу пару і отримувати від цього естетичну насолоду. У цьому танці (як і в багатьох інших) правильно рухатися в обіймах партнера - це ще не все. "Ідеальні техніка й синхронність не мають жодного сенсу, якщо обличчя танцівників не виражають почуттів" - влучно пише вікіпедія.

Застигле нерухоме лице і пісний погляд головної героїні не виражають нічого - не тому, що не хочуть, а тому що не вміють і не можуть. З цим нічого не вдієш - просто є такі люди, у яких на лиці нічого не написано. Їм не варто займатися лицедійством, тобто, акторською справою. Є винятки, якщо актор з кам'яним лицем обдарований сильною харизмою, наприклад, Жан Габен або Ліно Вентура. Обличчя Саллі Поттер харизми не має, тому, при всій повазі до її режисерських здібностей, цей фільм вона зіпсувала. І не тільки відсутністю пристрасті, але й недолугим сценарієм. Фактично фільм складається з фрагментів тренувань: переважно, у гімнастичному залі, іноді - у кафе, з масовкою, а також одного "оригінального" танцю під дощем. Між танцями "закохані" пояснюють одне одному, як треба правильно танцювати, і продовжують мляво з'ясовувати стосунки. Все виглядає якимось недоробленим: і слова, і танці...

Можливо, режисерка усвідомлювала, що чогось бракує, і вирішила, про всяк випадок, пришити кобилі хвоста. Нічого цікавішого, ніж додати біблійно-іудейську тему, вона вигадати не змогла, хоча сама вона начебто не має етнічних родичів євреїв, та й взагалі позиціонує себе атеїсткою. Забув сказати, що у цьому фільмі про танго з Пабло Вероном показано, як вона готується знімати фільм про танго з Пабло Вероном. Ось такий діалог, наприклад, придумала:
Саллі: - Мені здається, що я єврейка.
Пабло: - А я танцюрист. І теж єврей.
Пабло вислухав її і сказав, що він у фільмі це говорити не буде. Так і зробив. Не всі мріють бути євреями.