Коли Беркут здіймається не надто високо - Рецензія до фільму «Захар Беркут» / The Rising Hawk

В український прокат вийшов ще один фільм від компанії "Кінороб", яка подарувала нам досить якісну стрічку "Незламна" і чудове фентезі "Сторожова застава". Ніщо не віщувало біди, адже до зйомок залучені актори, хай не на піку, але все ж світового рівня, два режисери, один з яких шанований в Україні Ахтем Саїтаблаєв, трейлер просто дивовижний, інтерес публіки підігрітий до максимуму, про що свідчив повний зал на третій день прем"єрного тижня.
Але особисто для мене фільм вийшов досить посереднім. У мене ще до перегляду були такі побоювання, бо ж пам"ятав досвід "Хайтарми", коли ніби цікава історія, непогані зйомки, але настільки розмитий сценарій і змазана кінцівка, що по завершенні фільм видається надміру слабким. Другий гучний постріл Саїтаблаєва - "Кіборги". Тут ністільки важко щось оцінювати, наскільки важко говорити на цю тему. І от "Захар Беркут": непогана гра Роберта Патріка та молодших акторів, ботоксне обличчя матері Максима і... слабка графіка й затягнений сценарій. Про два останні пункти детальніше.
Графіка починає різати око ще на початку, коли нам показують якісь штучні карпатські гори. Неприємні відчуття не покидають протягом усього фільму, починаючи від надто немної сцени в печері до розмови Митрослави і Максима на фоні розмитих в "ефекті Боке" свічок (обличчя Мирослави аж надто доводить, що за нею - зелений екран) і на кінець знову ті штучні карпатські гори, немов у якійсь комп"ютерній грі. Щоправда, у бочці дьогтю знайшлася і своя ложка меду - батальні сцени на висоті, як і події на річці.
Стосовно сценарію - мені видалося задовго. Публіці у залі - теж. Знайомим, які бачили фільм - так само. Але навіть відійшовши від суб"єктивного сприйняття, складно абстрагуватися від того, що сцену про стосунки брата Максима і його сина показують досить одноманітно десь тричі, непотрібні сцени, де показно як люди сидять і говорять біля багаття - теж показані кілька разів. Одним словом - повтори, повтори, повтори. Здається, у сцені свята Перуна навіть використали двічі ті самі кадри з опудалом. Але може просто здалося. Якщо сценаристи вже й вирішили відійти від основної сюжетної лінії із затопленням Тухлі, то могли б пожертвувати або пришвидшити й інші епізоди повісті Франка. Зробити фільм на 30 хв коротшим і всі залишилися б задоволені. А так...
Коротко підсумовуючи: фільм не надто поганий, трішки кращий за середнячок, "для України" - взагалі непогано, але... навіть у нас були вже кращі фільми, а міжнародну команду запросили, щоб продавати цей фільм в інші країни, а на міжнародномі рівні він може здатися нижче середнього, В-муві, а то й С. Хай там як, зичу Саїтаблаєву нових творчих успіхів, а нашому кінематографу - гриміти на весь світ. Бажано позитивно:)