З тобою ніколи не трапиться те, що з твоїм дядьком - Рецензія до фільму «Майкл Клейтон» / Michael Clayton

Не можу пригадати жодної ролі Джорджа Клуні, яка викликала б у мене якісь надмірні емоції. Схоже, що він теж не особливо переймається, "вживаючись" у чергову головну роль. Завжди спокійний, врівноважений, елегантний, розумний... мабуть більше нічого й не потрібно, щоб подобатись жінкам. Але трохи замало, як на мене, щоб вважатись зіркою першої величини і головною принадою для перегляду фільму. Принадою є те, що Джордж Клуні знає, з ким працювати, тому фільми з його участю рідко бувають провальними.

Я не дуже зосереджено дивився "Майкла Клейтона", відволікаючись на каву, тому не зміг, на жаль, перейнятись "атмосферою" фільму, про яку багато пишуть у відгуках, та глибиною діалогів дорогих адвокатів. По-моєму, нічого нового в цих діалогах нема: будь-кому, від прибиральника до президента, доводиться часто виконувати роботу, від якої він би дуже хотів відмовитись, але не може, бо сім'я, діти, старість попереду і таке інше.

Зацікавила лірична сцена з трьома кіньми на горі: що б це могло означати, якусь алегорію? В одній рецензії прочитав, що позаяк цим прекрасним створінням не потрібні гроші, то вони не дурять і не вбивають одне одного, і Клейтон, зрозумівши це, вирішив змінити своє життя і піти наперекір системі. Та нічого подібного! Він просто зробив те, що робив завжди - добре все прорахував і вибрав оптимальний варіант. По-перше, він врятував своє матеріальне становище, взявши позику у роботодавця. По-друге, він як досвідчений гравець в покер, вирішив по-крупному підставити хімічну корпорацію, використавши зв'язки з поліцією, зовсім не тому, що несподівано став кришталево чесним, і не тому, що аж так сильно прагнув помститися за смерть свого друга. Клейтон розуміє, що вбити його корпорації тепер вигідніше і надійніше, ніж відкупитися. Якщо ж повісити на Карен організацію убивства і оприлюднити секретні матеріали про отруйні речовини, фізичне знищення Клейтона втратить актуальність, і він отримає максимально можливу у цій ситуації захищеність. Звичайно, для власного сумління цей варіант теж дуже приємний, але це лише бонус у правильному розрахунку.

Якщо повернутись до коней і уважно до них придивитись (а Клейтон саме так і зробив), то вони зовсім не схожі на прекрасних вільних створінь. Це - безпородні робочі коняки у вуздечках. У них взагалі нема жодного вибору, їх лише тимчасово випустили трохи попастись. Якщо їм на голову "кожен день виливати лайно", вони нічого не зможуть вдіяти - на відміну від Майкла Клейтона і його правильно вихованого синочка.