Проти природи не підеш

Lilia Omelianenko 14 березня 2018, 12:15

Оскар - 1993, "Найкращий фільм", номінант

Епіграф: “Нет ничего более изобретательного, чем природа” Цицерон

Фільм зміг здивувати аж цілих два рази. Перший - коли лінія викраденого солдата несподівано закінчується, не “доживши” навіть до середини хронометражу і дія починає розгортатися у принципово іншому напрямку. Другий - коли ми разом із героєм отримуємо неочікуваний сюрприз від головної героїні, після чого напрямок сюжету знову міняється. Здивувати глядача аж двічі - це чудово, деякі кінокартини не справляються і з тим, щоб здивувати хоча б раз.

Тим не менш, не дивлячись на наявність сюжетних віражів, від початку і до самого фіналу ми простежуємо наскрізну ідею фільму: проти природи не підеш. А природа - у кожного своя, і саме це визначає індивідуальну самоцінність кожної людини. Від цієї концепції віє певною детермінованістю і навіть фаталізмом, але дії і мотивація персонажів у неї чудово вкладаються, як і кожен сюжетний поворот.

Паралельно нам також демонструють ідею того, що раз сутність людини продиктована її природою, то і кохання виникає саме по собі і керувати ним неможливо. І якщо ти відчуваєш певну душевну близькість із людиною, то ніякі перешкоди чи нюанси не втримають тебе від бажання бути з нею поряд.

Із плюсів: відзначений “Оскаром” сценарій, акторська гра (особливо порадував Джей Девідсон), оригінальність (на момент створення), органічно вплетена в основний сюжет, загалом приємний “присмак”, що лишається після перегляду.

Із мінусів: питання про те, чи номінували б фільм на “Оскар”, якби прибрати із нього один сюжетний віраж, лишається відкритим, так само, як і питання про те, наскільки це вплинуло б на сам фільм і на окреслення його основної ідеї. І тим не менш, раз проти природи не підеш, то і дана кінокартина, як на мене, цікава і цінна саме у такому вигляді і з тими персонажами, яких нам показали.

1 з 2 користувачів вважає цю рецензію корисною

Коментарі: