Семен Свашенко - радянський актор. Російською Семён Свашенко / Semyon Svashenko
Народився у с. Деркачі (після 1943 року — Дергачі) на Харківщині. Навчався у Київському музично-драматичному інституті імені Миколи Лисенка в класі Л. Курбаса (1922—1924), згодом у театрі-студії «Березіль» (1924—1928), на сцені якого почав акторську діяльність.
З 1924 знімався на Одеській кінофабриці ВУФКУ (з 1929 — Україн-фільм) у фільмах: Л. Курбаса (Прапорщик — «Арсенальці», 1925), О. Довженка (Тиміш — «Звенигора» ... , 1928 і «Арсенал», 1929; Василь — «Земля», 1930), І. Кавалерідзе (Солдат — «Перекоп», 1930; Куркуль — «Штурмові ночі», 1931), Б. Тягна (Марко Гуща — «Фата Морґана», 1931) та ін.; у 1940 на Київ. Кіностудії (Федір — «Кубанці»)., У 1945 — 56 С. — актор Театру-студії кіноактора.
З 1957 працює на кіностудії «Мосфільм». Похований Москві.
Епічне кинополотно найвідомішого радянського кінорежисера Сергія Бондарчука за романом Льва Толстого «Війна і мир» за участю всіх зірок радянського кінематографа.
Показані драматичні події, пов'язані з встановленням радянської влади на Доні і руйнуванням вікового устрою життя російського козацтва. Історичний, психологічний і емоційний стрижень фільму - доля донського козака Ґріґорія Мєлєхова і його роду.
Дія відбувається на початку 1919 року, перед поваленням гетьманату, коли московські окупаційні війська за підтримки українських колаборантів насувались на Київ.
У фільмі "Штурмові ночі" Кавалерідзе, відомий на той час скульптор двох конструктивістських пам'ятників Артему у Бахмуті та Святогірську, а також уславлений майстер історичного кіно, зображує новий індустріальний пафос, механізацію праці та естетику машини, вперше взявши у роботу сучасний матеріал - будівництво Дніпрогесу. Особливої уваги цей фільм заслуговує також з огляду на те, що довгі роки він був заборонений офіційною Москвою за формалістичні помилки та зображення класової боротьби "у відсторонено-космічному плані...".
https://tyzhden.ua/Culture/231470
Дія фільму відбувається у селі Петрівці 1905 року. Повсталі селяни та робітники грабують винокурню. Після придушення повстання власник повертає собі майно і бере участь у покаранні ватажків.
За мотивами повісті Коцюбинського "Fata Morgana". Режисер Борис Тягно, учень Леся Курбаса. Фільмували на студії "Українфільм" у Києві, у 1931 році картина була завершена.
Німий революційний епос “Перекоп” Іван Кавалерідзе знімає про Перекопсько-Чонгарську операцію (1920). У ході неї Червона армія за допомогою загонів Нестора Махна перемогла московську армію генерала Вранґеля і захопила Крим.
1929 рік. Ударник з тракторного заводу вирушає на кінофабрику, де бачить декорації надуманого, фальшивого фільму про радянське життя. Нажаханий, він відмовляється брати участь у зйомках й натомість запрошує операторів до справжнього українського соціалістичного села. Вони відвідують колгосп, де щойно відбулося розкуркулення, а далі — переносяться у майбутнє, в комуну, побудовану протягом п’ятирічки. Кінокамера випереджає час, але темпи розвитку країни випереджають навіть кінокамеру.
У фільмі можна побачити вхідну групу Одеської кінофабрики, де відбулися всі павільйонні зйомки, а також українську та російську (кубанську) натуру — заводи Харкова, українські села сходу та взірцевий радгосп на 240 га «Гігант» (ростовська область), який й символізує майбутнє після п’ятирічки.
Фільм О. Довженка «Земля» є одним з найвідоміших радянських фільмів. Це гімн праці на землі, хліборобству та людині, яка працює на землі, є частиною космічного ритму буття. Довженко першим у світовому кіно виразив світогляд, якісно відмінний від досі зображуваного. Це світогляд нації хліборобської, в якої спокійна гідність зумовлена її способом життя. Середовище і люди — єдине і нероздільне, а їхній спосіб життя є споконвічним, світогляд непохитним. Символіка Довженка була тісно пов'язана зі світоглядом українського народу, з образністю народної поезії. Саме в цьому відмінність фільмів Довженка від фільмів московських аванґардистів (формалістів) 20-х років.
Фільм розповідає про придушення військами Центральної Ради більшовицького повстання на київському заводі «Арсенал». У радянському міфі повстання на «Арсеналі» є чи не ключовим епізодом у сюжеті більшовицького мучеництва в Україні. Утім, слід пам’ятати, що повстання було не так народним бунтом киян проти Центральної Ради, як виступом проти неї російських робітників, підбурених більшовиками, що змагалися за владу в Україні.
Сюжет фільму охоплює дві тисячі років буття і розповідає про багато етапів історії України: скіфи і варяги, війни українських козаків з польською шляхтою, гайдамацька вольщина, Перша світова війна 1914—1918 р.р., боротьба Української Народньої Республіки з більшовиками, більшовицький рух і протистоячий йому рух гайдамаків-націоналістів на чолі з Симоном Петлюрою, білоукраїнська еміграція. Ці етапи, викладені у 12-ти епізодах, об'єднані однією постаттю діда, що є уособленням патріархального селянства з його вірою у минулі цінності та байдужого до революційних змін. Онуки діда — Павло і Тиміш — традиційно в дусі аґітпропу протиставлені один одному. Молодший — контрреволюціонер, націоналіст, у конфлікті з владою і законом, емігрує до Праги і отримує завдання. Старший, Тиміш, приєднується до більшовиків, зрозумівши глибинну суть легенди про гайдамацький скарб — все багатство земля. Сам дід не впорається з завданням, що його доручає молодший онук — підірвати більшовицький потяг. Його підбирають молоді пасажири і він погоджується їхати з ними у непевне світле майбутнє.