Микола Олялін

Народився у робітничій родині. Закінчив Лєнінґрадскій інститут театру, музики і кінематографії (1963). Працював у Красноярському театрі юного глядача. З 1968 року — актор Київської кіностудії ім. О. П. Довженка.

Жив у Києві. В останні роки тяжко хворів, переніс кілька операцій на серці, зокрема, аортокоронарне шунтування.

Похований у Києві на Байковому кладовищі 19 листопада 2009 року.

Як актор у російських фільмах і телесеріалах
«Дні льотн ... і» (Болдирєв),
«Визволення» (Цвєтаєв, «Мосфільм»),
«Океан» (Платонов),
«Назад дороги немає» (Топорков),
«Дума про Британку» (Середенко),
«Секундомір» (Сергій Лавров),
«Чудовий хлопець» (Віктор Логінов),
«Біг» (Крапілін, «Мосфільм»),
«Борг» (Селіванов, комісар),
«Іду до тебе» (Сергій Мержинський),
«Довга дорога в корткий день» (Максим Нерчин),
«Мир хатам, війна палацам» (Драгомирецький),
«Зухвалість» (Клименко),
«Нічний мотоцикліст» (Павло Старика),
«Легенда про княгиню Ольгу» (віщий Олег),
«Золота річка» і «Зникла експедиція» (Силантій),
«Гнів» (Анрі Барбюс),
«Джерела» (Максим),
«Злива» (Серафим),
«Спекотне літо в Кабулі» (Мельников),
«Йшов четвертий рік війни» (полковник),
«Дві версії одного зіткнення» (Лосєв),
«В одне єдине життя» (Роман Зоренко),
«Биндюжник і король» (П'ятирубель),
«Князь Юрій Довгорукий» (1998. Приз «Золотий Витязь», 1999) та інших.

Як сценарист та режисер у російських фільмах
«Невідстріляна музика» (1989, Вадим),
«Тепла мозаїка ретро і ледь-ледь» (1990),
«Воля» (1992).

Як актор в українських телесеріалах
Запороги (2005) Читати далі