Леонід Анічкін
Leonid Anichkin
Дата народження: 5 червня 1937
Знак зодіаку: Близнята
Дата смерті: 7 грудня 2009 (72 роки)
Місце народження: м. Київ, Україна
Всього фільмів (на сайті): 11
Леонід Анатолійович Анічкін — радянський та український кінорежисер-документаліст.
У 1958 році закінчив режисерське відділення Київського державного інституту театрального мистецтва імені І. Карпенка-Карого (майстерня М. Верхацького), у 1963 році — Вищі кінорежисерські курси в Москві.
З 1974 року — на студії «Київнаукфільм».
Помер на 73-му році життя 7 грудня 2009 року. Похований у Києві на Байковому кладовищі
Творчість
Поставив науково-популярні, історико-біографічні, публіцистичні фільми:
1974 ... — Ваш хід, ЕСМ
1975 — Вартові погоди, Селекція рослин; Погода та її прогнозування
1976 — Зварювання вибухом; Машинобудування України
1977 — Стрес — зло чи добро?
1978 — Географія України
1979 — Вароатоз бджіл
1980 — Індустріальна технологічя вирощування сої; Альтернатива колеса
1982 — Скільки коштує врожай?
1984 — Як козаки на весіллі гуляли (автор сценарію, анімація)
1985 — Будівництво мостів; Технологія створення бурових свердловин
1986 — Обличчя на полотні
1987 — Промислові дослідження; Місто майстрів; На березі понта Евксінського
1988 — Енергетика, електроніка, кібернетика
1988 — Зачароване колесо життя (художник-аматор Семерня Олесь)
1988 — Прекрасне — явись! (Павло Тичина)
1989 — Жива легенда століть (острів Хортиця)
1990 — Шляхами Захара Беркута (Іван Франко)
1990 — Драй-Хмара. Останні сторінки
1991—1992, Серія «Моя адреса — Соловки» (за сценарієм Н. Кузякіної): «Пастка» (Лесь Курбас), «Тягар мовчання» (Микола Куліш), «Не вдарте жінку навіть квіткою» (жінки — жертви репресій), «Навіщо перекладати Вергілія?» (Микола Зеров)
1992 — Перехрестя одного роду (рід гетьмана Розумовського)
1993 — стрічки в документальному циклі «Невідома Україна. Нариси нашої історії»: «Останній злет. Фільм 49» (Б. Хмельницький) (співавтор сценарію), «Анатема. Фільм 52» (гетьман Іван Мазепа, життя і смерть) (співавтор сценарію), «Пилип Орлик. Пакти конституції. Фільм 58» (автор сценарію)
1994 — Тарас Шевченко. Спадщина
1995 — Тарас Шевченко. Надії
1995 — Легенди Дніпрових круч. Пам'ять серця
На телеканалі КГТРК — Академік Богомолець
На телеканалі ICTV — телесеріал «Духовні скарби України»
1995 — Шлях до «Заповіту»
1996 — Духовні співи Павла Тичини
1996 — Гіркі усмішки Остапа Вишні (табірна доля письменника)
1996 — Володимир Сосюра. Любіть Україну
Цикл мініатюр «Духовна спадщина» (духовна церковна поезія):
1996 — Різдвяна поезія, Різдвяне благовістя, 1997 — Великодня поезія, Марійська поезія
На І Національному телеканалі створив культурно-історичну програму «Остання адреса» (автор Юрій Шаповал):
1999 — Перерване мовчання. Слідами Катинського злочину (Україна — Польща)
1999 — Невідомий Грушевський. Повернення. Протистояння. Розправа
1999 — Партійний націоналіст. Склад злочину. Підвищення у небутті
1999 — Сім пострілів в Україну (Симон Петлюра)
2000 — Тетяна Олексенко. Перші кроки (актриса і театр)
Знайдено 11 результат
Зачароване колесо життя (1988)
Zacharovane koleso zhyttia
| Жанр: | біографія документальний |
|---|---|
| Країни: | СРСР |
| Прем'єра в світі: | 30 вересня 2015 |
| Тривалість: | 10 хвилин (00:10) |
| Режисер: | Леонід Анічкін |
"Плакат" – це обкладинка до книжки
Тарас Шевченко. Надії (1995)
Taras Shevchenko. Hopes
| Жанр: | короткий документальний біографія |
|---|---|
| Країни: | Україна |
| Прем'єра в Україні: | 1 січня 1996 |
| Тривалість: | 26 хвилин (00:26) |
| Режисер: | Леонід Анічкін |
https://dovzhenkocentre.org/shevchenko-200-na-proekt-shevchenko-mania/
Тарас Шевченко. Спадщина (1994)
Taras Shevchenko. Legacy
| Жанр: | короткий документальний біографія |
|---|---|
| Країни: | Україна |
| Прем'єра в Україні: | 1 січня 1995 |
| Тривалість: | 30 хвилин (00:30) |
| Режисер: | Леонід Анічкін |
Невідома Україна. Нариси нашої історії (1993)
Nevidoma Ukraїna. Narysy nashoї istoriї
| Жанр: | історичний документальний короткий |
|---|---|
| Країни: | Україна |
| Прем'єра в світі: | 1 січня 1993 |
| Кількість сезонів: | 1 Всі епізоди |
| Режисер: | Юрій Макаров, Леонід Анічкін, Олександр Рябокрис |
Серіал від «Київнаукфільм» складається з чотирьох частин:
108 серій – з історії України «Нариси нашої історії»,
12 серій – з історії української армії «Золоте стремено»,
12 – з історії медицини «Лікарська справа в Україні» і
8 – з історії права «Як судилися в Україні».
Над серіалом працювали 68 режисерів і 50 операторів. Нариси озвучували українські актори, диктори радіо й телебачення – Віталій Розстальний, Богдан Ступка, Наталя Сумська та інші.
дата прем. неправильна
Моя адреса – Соловки. Не вдарте жінку навіть (1992)
My Address is Solovki: Don't Hit a Woman, Even with a Flower
| Жанр: | документальний історичний короткий біографія |
|---|---|
| Країни: | Україна |
| Прем'єра в Україні: | 1 січня 1992 |
| Тривалість: | 21 хвилина (00:21) |
| Режисер: | Леонід Анічкін |
Моя адреса – Соловки. Навіщо перекладати Верґілія (1992)
My Address is Solovki: Why Translate Virgil?
| Жанр: | документальний біографія короткий історичний |
|---|---|
| Країни: | Україна |
| Прем'єра в Україні: | 1 січня 1992 |
| Тривалість: | 21 хвилина (00:21) |
| Режисер: | Леонід Анічкін |
Драй-Хмара. Останні сторінки (1991)
Dray-Khmara. Last Pages
| Жанр: | документальний біографія |
|---|---|
| Країни: | Україна |
| Прем'єра в Україні: | 31 грудня 1991 |
| Тривалість: | 30 хвилин (00:30) |
| Режисер: | Леонід Анічкін |
Моя адреса – Соловки. Пастка (1991)
My Address is Solovki: The Trap
| Жанр: | документальний історичний біографія короткий |
|---|---|
| Країни: | Україна |
| Прем'єра в Україні: | 1 грудня 1991 |
| Тривалість: | 21 хвилина (00:21) |
| Режисер: | Леонід Анічкін |
Моя адреса – Соловки. Тягар мовчання (1991)
My Address is Solovki: The Burden of Silence
| Жанр: | біографія документальний короткий історичний |
|---|---|
| Країни: | Україна |
| Прем'єра в Україні: | 1 грудня 1991 |
| Тривалість: | 31 хвилина (00:31) |
| Режисер: | Леонід Анічкін |
Як козаки на весіллі гуляли (1984)
How the Cossacks Celebrated Wedding
| Жанр: |
анімація
короткий
комедія
детектив
фентезі |
|---|---|
| Країни: | СРСР Україна |
| Прем'єра в світі: | 7 вересня 1984 |
| Тривалість: | 20 хвилин (00:20) |
| Режисер: | Володимир Дахно |
Моя адреса – Соловки (1991—1992)
Moia adresa Solovky
| Жанр: |
драма
короткий
документальний
біографія
історичний |
|---|---|
| Країни: | Україна |
| Тривалість: | 10 хвилин (00:10) |
| Кількість сезонів: | 1 Всі епізоди |
| Режисер: | Леонід Анічкін |
Мова йтиме про українського режисера, організатора театру «Березіль» Леся Курбаса, драматурга Миколу Куліша, українського поет і перекладач Миколу Зерова, а також дружин і діти репресованих «контрреволюціонерів», які розділили участь своїх рідних.
Увійдіть, будь ласка, щоб коментувати
Фільтр Скинути фільтри