Фільмовано переважно українською або повністью. Чому так – тому що у більшості радянсько-комуністичних фільмах (як і фільмах до 2022) знятих на теренах окупованої московитами України були московські актори. Були серед них і такі, що більш-менш знали і могли розмовляти українською – приклад Олєґ Борісов у фільмі «За двома зайцями» 1961, але переважно їх доводилось дублювати українською.
Також не забувайте, що фільми знімали за часи комунізму, тож практично у кожному фільмі ця ідеологія оспівуєтьс ... я і подається як чудова, найкраща. Про розстріляну українську інтелігенцію, Голодомори, те що саджали за ґрати на 7 років жінок у 1947 за збирання колосків у тих фільмах навіть документальних немає.
Героїчна народна комедія, де з лукавою усмішкою і завзятим гумором показаний повний пригод шлях козака Василя і запорожця Андрія з гетьманською грамотою у пєтєрбурґ – до цариці – та їхнього щасливого повернення до рідної Диканьки.
За мотивами ранніх творів Миколи Гоголя.
Фільм, створений за однойменною повістю Михайла Коцюбинського, розповідає про життя гуцулів у минулому. Палійчуки й Гутенюки – два роди, які смертельно ворогують. Але поки батьки сипали прокльони, їхні діти, Іван і Марічка, відкрили у собі почуття, сильніші за ворожнечу.
За однойменною комедією Михайла Старицького. Про легковажного цирульника, який вирішив вигідним шлюбом виправити матеріальне становище. Сподіваючись на свою привабливу зовнішність, Голохвостий починає залицятися одразу до двох дівчат, але народ знає: за двома зайцями побіжиш, жодного не спіймаєш.
Двосерійний фільм «Далі польоту стріли» режисер Василя Вітера. Це одна з найкращих його кінострічок. Фільм присвячено темі відповідальності митця за кожне написане ним слово. Головний герой – Іван Запорожченко стає свідком того, як гине земля його предків, понівечена бездумною діяльністю його співвітчизників.
Здавалось, що варто змінити в країні владу та устрій – і все зміниться на краще. Проте ілюзії були недовготривалими. І сьогодні нашим звичаям, культурі, нашій землі загрожує цинічне і споживацьке ставлення тих, хто має владу. Отже і сьогодні фільм начасний. І сьогодні слово журналіста, режисера, письменника, художника важить так само дорого, якщо воно чесне.
Дія фільму починається у 1979 році, коли головний герой, Петро Бублик, вийшовши вранці на роботу, раптово перемістився у часі на початок 1990-тих років. Він зустрічається з типажами, нетиповими звичної для нього для доби «розвиненого соціалізму» — авантюристами, інвесторами, магами, мафіозі, виявляється вплутаним у справи злочинного угрупування, шукає свою дорослу доньку.
За мотивами роману Василя Земляка "Лебедина зграя"; про перші кроки колективізації в українському селі.
Поетичне кіно переправили у табори. Після пленуму ЦК Компартії України 1974-го року фільм було фактично заборонено. Досить поглянути на те, які ролі грав Миколайчук до і після 1973-го, аби зрозуміти, яка катастрофа спіткала митця.
Буковина, де народився і виріс Миколайчук, напевно ж і була прообразом для нього самого, коли фільмував «Вавілон ХХ».
Захід України 1920-их років у часи окупації цієї частини Польщею. Місцевий латрига вже одружений з красунею Марічкою, але несподівано закохується в молодицю коменданта — Ольгу. Коханці поступово розуміють, що не можуть один без одного й вирішують втекти, але від Марії про їхні стосунки дізнається комендант.
Дата прем'єри вказана неправильно. (для того щоб ранжувалося) Постер від вистави 2019 року http://dramteatr.uz.ua/repertuar/15-repertuar/vistavi/733-zhmenyaki.html
Про нелегку і повну трагізму долю однієї підкарпатької родини протягом кількох поколінь. Події відбуваються у непрості 30-40-ті роки. Батько-Жменяк намагається правдами й неправдами зібрати більше землі у своє володіння. Але не всі розуміють, що всю ту землю він все одно розділить між дітьми, коли прийде час помирати, і просто заздрять його володінням. Тим часом у дітей свої драми та трагедії, бо одна справа кохати когось, а інша справа — що батько про це думає, та кого він бачить за дружин своїм синам. А тут ще й зміни влади, тут ще й війна…
Четверо друзів ідуть у парк розваг, де виявляють незвичайний атракціон. Нова розвага працює наче машина часу і переносить усіх охочих у минуле, у сюжети українських старих класичних водевілів…
Подружня пара, Корній (Білий ведмідь) — художник і його дружина — Рита (Чорна пантера) живуть у Парижі. Робота Корнія полягає у написанні картин для салону. Їхній син Лесик важко хворий. Рита вмовляє чоловіка продати одну з картин, щоб на отримані гроші полікувати сина. Корній категорично не згоден.
Україна кінця XV сторіччя. Несподівано зникає увесь виготовлений на мануфактурах порох. Козаки під керівництвом Максима Тритуза збираються разом, щоб розшукати один з обозів, який везе порох на Січ.
За мотивами новел Василя Стефаника "Камінний хрест" та "Злодій": про трагічну долю галицького селянина Івана Дідуха, який вимушений на старості літ покинути свою вбогу землю і вирушити з дітьми на чужину у пошуках примарного щастя...
Трохим Бессараб все життя пропрацював маляром. У нього велика родина, і всі його діти знайшли місце в житті. І місце гідне, де б і за якою спеціальністю не працювали. Пишається дід і своїм старшим онуком, гравцем футбольної команди, лівим крайнім. Тепер Трохим — пенсіонер і, здавалося б, може дозволити собі відпочинок. Але неробство не для нього. Робоча за вдачею людина, він шукає, куди б йому застосувати свою невгамовну, незважаючи на вік, енергію.
Дія фільму відбувається на початку XIX століття у гуцульських Карпатах. Коли Дмитра забрали у рекрути, староста Юріштан хитрістю одружився на його коханій Катерині. Втікши від муштри у гори, Дмитро став отаманом опришків – народних месників. Особливої радості від грабунку і смертей невинних гуцул не відчував, а дедалі більше думав про Катерину.
Про життя українського села після революції. Це поетична балада, в якій через призму дитячих спостережень, мрій і сподівань розкривається новий світ нового часу.
Хлопчик Михайлик живе з дідом Дем'яном і мамою у невеликому українському селі на Поділлі. У хлопчика багато друзів, але найбільше він любить книжки і мріє дістатися до графського замку, де, напевно, є велика справжня бібліотека.
Кіноповість-дилогія, розпочата фільмом «Гуси-лебеді летять», про життя одного з сіл Поділля — оптимістична розповідь від імені Михайлика, дитинство якого пройшло в щасті і надії, не дивлячись на постійні біди, що переслідували його родину. Разом з подружкою Любою, герой вірить у світле щасливе життя, яке затверджує своїми справами його батько Панас.
Молодого Тараса Шевченка, автора крамольних віршів, викликають на допит. Замість пояснень, поет пише нові вірші, які присвячує безрадісній долі України. За «підбурливі» думки Шевченка віддають у солдати з забороною писати й малювати. Стрічка змальовує внутрішній стан митця у ті дні, його спогади про роки, прожиті в кріпацтві, роздуми про батьківщину, народ і свободу.
Невеличка карпатська громада, очолювана мудрим Захаром Беркутом, вступає у бій з монгольським військом, яке за підтримки зрадника-боярина прямує на Захід.
Сюжет побудований на екранізації повісті «Конотопська відьма» в котрій, у сатирично-іронічному стилі, зображено побут козацького сотенного містечка часу присмерку Гетьманщини на прикладі Конотопської сотні. Стрічка містить специфічний, колоритний чорний гумор, складову та елементи фільваркової еротики.
Колись давно буковинський селянин Русак залишив рідні землі і з маленькою донькою Орисею переїхав у Канаду. Саме там минула більша частина його життя, там він похоронив свою доню. Після її смерті Русак вирішує відвідати батьківські місця і разом з онукою Орисею повертається до свого села. В той час як сам Русак намагається згадати минуле та віднайти втрачені зв’язки, Орися закохується у місцевого красеня. Через це знайомство вона несподівано відкриває для себе рідну землю та усвідомлює свою національну сутність.
Стрічка починається з епізоду коли вже літню Катерину Білокур привозять в лікарню на лікування. Після кількох днів лікування стан здоров'я Білокур залишається критичним, однак вона все одно сподівається на швидке одужання. Проходячи лікування, Білокур починає згадувати свій життєпис: те як вона народилася в селі Богданівка у 1900 році й з раннього дитинства мріяла стати маляркою, однак усі спроби малювання присікалися її батьком. Та не зважаючи на батькове несхвалення професії маляра, Білокур продовжувала самостійно вчитися малярству.
Молода дівчина, обманута заїжджим уланом, підкидає свого позашлюбного сина у чужу бездітну родину. Але через деякий час, не витримавши розлуки, вона приходить до цієї родини наймичкою.
Сюжет по-соціалістичному невигадливий – друзі Салівон Іванович Часник і Кіндрат Галушка – голови колгоспів “Смерть капіталізму” і “Тихе життя”, які кожен по-різному ведуть діяльність у своїх сталінських колгоспах, прагнучи поліпшити показники надоїв і врожаю – за сюжетом це класична совкова сталінська “боротьба кращого з хорошим“, приблизно як у фільмі “Кубанські козаки”. Але в нашому дослідженні кіно цікаве дещо іншим. “У степах України” – фільм сталінських років, завдяки якому був зформований і зацементований сталінський образ “дружнього х..хла” – товстого і дурного селянина зі смішним прізвищем, цілковито аполітичного любителя вареників, з відсутнім характером і поглядами.
Переважно такі громадяни, пережили сталінські репресії і депортації, і багато в чому визначали обличчя України після Голодомору і репресій. У совкових фільмах ніхто не розповідав, куди ж раптом зникли чесні, гарні, активні та небайдужі українці – вони давно загинули від голоду, були страчені або депортовані. Замість цього показували тих, хто вижив – видаючи цю страшну картину спустошених репресіями земель за нормальне суспільство.
Пізніше такі сталінські образи “жирних дурних х..хлів” використовувалися і в інших радянських фільмах, а також у сучасних пропагандистських стрічках, на кшталт “Брат-2”. Якщо ви почитаєте коментарі ватників на різних сайтах і форумах – то дізнаєтесь, що їхнє уявлення про Україну та українців ґрунтується на таких сталінських фільмах.
https://web.archive.org/web/20210506190601/http://novoarh.online/?p=1959&=1
За п'єсою О.Корнійчука, який цькував Володимира Сосюру, Олександра Довженка й інших українських митців та оспівував комунізм.
Фільм-вистава за однойменною класичною драмою Івана Франка. Дія розгортається у Карпатах у кінці 19-го століття. У центрі сюжету — любовний трикутник, що сплітає воєдино життя трьох людей: Ганни, її чоловіка Миколу та коханого Ганни — Михайла.
Постановка Київського українського академічного театру імені Івана Франка.
Для іконостасу місцевої церкви, художник пише персонажів «Таємної вечері». Селяни відчувають особливу натхненність, адже образи святих художник пише з них, але це не дуже подобається новій революційній владі.
Романтична оповідь про кохання юної гуцулки і радянського партизана Андрія, якому дівчина врятувала життя, вилікувавши від ран. Випадкова зустріч в горах мала трагічну розв’язку. 1943 рік. Випадково опинившись на місці недавніх боїв, молода гуцулка Анничка знаходить в лісі пораненого. Дівчина вилікувала хлопця і палко закохалась в нього... Тепер Анничка зненавиділа нареченого, котрий став поліцаєм. Вирішивши тікати з коханим до партизанів, вона доводить до божевілля батька і гине від його рук.