Як на мене, то Наталі Портман була живою тільки в "Леоні". Після того, як в неї почали вкладати шалені гроші і робити велику кінозірку, майже усі її ролі були dead inside. Маленька перелякана дівчинка перетворилась у велику фарфорову ляльку з набором стандартних кліше, яка досі так і не розкрилась як актриса. Втім, можливо, у неї ще все попереду, або я щось пропустив.

Дякую 😊

З якого це дива я маю починати срач з тим, хто мені посміхнувся або, навпаки, скривився від мого недолугого коментаря? Ви зовсім не знаєте психології графомана. Найгірше, це коли пишеш-пишеш, а тебе ніхто не читає... :-(

Дякую! Сподіваюсь, що ніхто не поскаржиться на цей експеримент))

Не знаю, як до цього ставляться інші користувачі, але мене розчаровує анонімність вподобайок. Я не дуже марнославний, але мені все ж таки цікаво, кому саме сподобалась моя рецензія або коментар (тим більше, що тих лайків там зовсім небагато...)) Та й інші рецензії - теж цікаво, кому ще, крім мене, сподобались.

Що конкретно означає роль "кінематографіст"?

Згоден, тільки короткометражки прошу залишити: деякі з них мають більшу художню вартість, ніж безліч тригодинних "блокбастерів".

А найголовніше, що я би видалив повністю з Кінобази, це усі фільми російського вробництва, включно з дитячою анімацією. Цікавишся московською культуркою - пензлюй на їхні сайти і там сери собі в коментах скільки хочеш - хай нюхають.

А без рашистських новин ніяк не можна обійтись? Мені здається, що всі оці критичні огляди, пародії, запрошення на українські телеканали "правильних" московських "аналітиків" свідчать не стільки про нашу дотепність, скільки про наше слабоуміє і відсутність власних ідей. Пам'ятаєте, як ми ще до війни ржали з москалів, мовляв, у них всі новини на одну тему "чьо там у хахлов"? Тепер, натомість, ми зосередились на вивченні клінічної картини у стаді природжених дебілів і аналізом доповідей їхніх буйних вожаків. А їм же тільки цього й треба, щоби хтось на них увагу звернув! Вони задля цієї всесвітньої уваги пішли вперьод на смерть і гинуть тисячами щодня... Війна закінчиться, а фейгіни, арестовичі і піонтковські будуть знову лізти і лізти до нас в ефіри зі своїми кацапськими сміхуйочками і рекомендаціями, як нам облаштувати свою хату. А ми на своїх ютюб-кварталах будемо цитувати бредні московської пропаганди. Для чого? Та, мовляв, чисто шоб поржать, нічого особистого. На мій погляд, це неправильно: не варто сміятись над безнадійно хворими тваринами. Треба постаратись максимально їх ізолювати і по можливості зменшити поголів'я та репродуктивну здатність.

Пропозиції слушні, хоча, на мою думку, "схожість" це взагалі якась абстрактна функція, від якої нема жодної користі. Враховуючи можливості пошуку фільмів за будь-якими параметрами (режисер, жанр, рейтинги і т.д і т.п.), гадаю, вона найбільше приваблює лінивого глядача, який хоче щось отримати, натиснувши всього одну кнопку. В ідеалі, справді хороший фільм якраз має бути не схожим на інші хороші фільми, бо якщо мистецтво перестає дивувати, воно перетворюється на ремесло, даруйте за банальність..

Схоже, у вас гостра алергія на пику Джима Кері, байдуже, кривляється він чи ні)) Таке буває, я для себе навіть склав цілий список акторів, від яких мене відразу починає нудити.

Гарна рецензія, бо написана арґументовано і від щирого серця😊. Плюсую, попри те, що мої враження від фільму були геть протилежними, і я навпаки, рекомендую до перегляду (і не тільки романтикам).

Попри доволі посередні художні якості фільму, подивився його з цікавістю і задоволенням. Основна причина досить банальна: зовнішність головної героїні, нагадала мені незрівнянну Терезу Расселл...

Давно хочу дізнатись прізвище українського актора, який на студії DniproFilm озвучив тут Гопкінса. Мабуть це надто суб'єктивно, але він своїм впізнаваним фактурним голосом спаскудив мені враження від дуже багатьох фільмів. При тому, що говорить він дуже виразно і чітко - так, що можна зрозуміти кожне слово (а це чи не найголовніший фактор для озвучки), на відміну від багатьох сучасних акторів, які часто белькотять собі під ніс щось таємниче і особисте. Біда в тому, що діапазон тональності його голосу надзвичайно вузький, а емоцій майже немає. Ну, такі собі закадрові голосові субтитри, через які ледве змогли прорватись один чи два вигуки Гопкінса. Тобто, це не дублювання, і якби звукооператор більше постарався, то можна би було почути краєм вуха голос (а відтак і емоції) самого Гопкінса. Але ні, красивий меланхолійний речитатив на одній ноті заповнює собою майже все звукове поле, через що актор на екрані (Ентоні Гопкінс) здається мертвою лялькою, яка механічним (хоч і доброзичливим) голосом розмовляє з іншими, живими персонажами. Мабуть, колись спробую ще раз передивитись цей фільм зі звичайними субтитрами.

PS Дізнався ім'я актора - Олег Лепенець. У The Menu (2022) він озвучив Теда, нічого не зіпсувавши, бо ця роль епізодична. Але у великих дозах - це для мене тортура.

Не те, щоб зовсім погано, але трохи прісно. Добра половина персонажів поводяться, як сонні мухи і розмовляють з таким "темпераментом", ніби їх щойно підняли з ліжка і тицьнули в руки текст. Мовляв, читайте, але неголосно, бо й так голова болить після свят (це я про польську доріжку; можливо, українська озвучка трохи оживила фільм - не знаю, бо не включав). Ну, такий типовий фільм про різдвяні пригоди, від якого й не чекаєш якихось сюжетних сюрпризів і знаєш, що все закінчиться добре, але... нема відчуття Свят, нема запаху Різдва і урочистості його очікування.

З чорного-пречорного лісу на чорну-пречорну галявину якось вийшли два чорних-пречорних дядьки і один другого спитав: "Куме, нащо ми палили ту ґуму?"...
Відомий майстер чорного-пречорного гумору Джоел Коен, скориставшись відомою п'єсою Вільяма Шекспіра та чорною кіноплівкою, несподівано помістив чорну-пречорну душу відомого шотландця Макбета в чорне тіло не менш відомого афроамериканського актора Дензела Вашінгтона. Нащо вони це зробили, теж ніхто не знає...😩