Василина (1927)
Василина
Екранізація твору Івана Нечуя-Левицького «Бурлачка»
Режисером стрічки став учень і соратник Леся Курбаса, березільський актор і режисер Фавст Лопатинський. Сценарист — президент ВАПЛіТЕ, гартівець, письменник Михайло Яловий (також відомий як Юліан Шпол). Обох митців розстріляли у 1937 році.
Головну роль виконала Зінаїда Пігулович — перша професійна режисерка в історії українського театру, першопроходиця українського театру ляльок, що працювала разом з Лопатинським у трупі театру «Березіль» і була його дружиною. Художником-постановником виступив професор Василь Кричевський-молодший, який згодом співпрацюватиме з Олександром Довженком на фільмуванні «Землі».
Після виходу фільм та його творців звинуватили у формалізмі й естетстві. Газета «Вечерняя Москва» закидала, що «режисер Лопатинський дивиться на життя як естет. Його село — надзвичайно живописне, трудовий побут села — живописний, умови роботи на ткацькій фабриці минулого століття — живописні (…) Ця суцільна живописність зрештою вкінець вбиває соціальний смисл драми».
До сьогодні фільм зберігся без другої та третьої частин.
Услід оригінальному твору Нечуя-Левицького значну роль у сюжетній канві фільму зіграли музика та персонажі народної капели, троїсті музики. Фільм демонструється з сучасним звуковим супроводом: гурт ДваТри, що займається вивченням архівних записів українських сільських музик, підібрав саме ті автентичні мелодії, які були характерні географії подій — Пороссю. Електронний звукопродюсер Symonenko доповнив їх під оригінальний звукоряд. Озвучення фільму відбулося в партнерстві зі струнно-смичковим рейвом СМИК для показу в рамках «Книжкового Арсеналу» за підтримки програми «Партнерство за сильну Україну», яка фінансується урядами ОК, Естонії, Канади, Норвґії, Фінляндії, Швейцарії та Швеції.