Перекоп (1930)

У “Перекопі” Кавалерідзе частково відходить від винайденого ним кіноскульптурного синтезу, розробленого у дебютній, нині втраченій, стрічці “Злива” (1929). Якщо експериментальна “Злива” фільмувалася у павільйоні на тлі чорного оксамиту з мінімалістичними декораціями-кубами, то у “Перекопі” режисер частину епізодів знімає на природі. Проте Кавалерідзе не залишає свою ідею поєднання скульптурної пластики з мовою кіна, що особливо помітно в сцені переходу армії через Сиваш, яка знімалася у павільйоні у цілковитій темряві. Режисер, як він писав сам, використовує “замість різця світло, що дає глибинність, майже стереоскопічність кадру”, а динамічність освітлення “укрупнює середні й великі плани вкритих мазками гіпсу й кристалами нафталіну акторів”.

Особливу увагу привертає новаторська робота оператора Миколи Топчія: неочікувані ракурси, близькі і панорамні плани, прийоми уповільнення та прискорення оповіді. Топчій починає співпрацювати з Кавалерідзе уже на “Зливі”, помічником оператора Олексія Калюжного. Сценічне вирішення епізодів Кавалерідзе створює у співпраці з талановитим художником-постановником Григорієм Довженком, який належав до кола бойчукістів і працював у сфері монументального живопису.

Фільм демонструється із сучасним музичним супроводом 2sleepy