| Країни: | Південна Корея |
|---|---|
| Жанр: | драма |
| Мова оригіналу: | корейська |
| Касові збори в світі: | $2 403 749 |
| Прем'єра в світі: | 1 травня 2007 |
| Режисер: | Чан Джин |
Засуджений до довічного ув’язнення за вбивство Лі Ган-сік отримує рідкісний шанс — один день на волі після 15 років за ґратами. Його єдина мета — зустрітися з сином, якого він залишив дитиною. Чоловік хвилюється, чи пробачить син і чи зможуть вони знайти спільну мову після довгої розлуки. Протягом цього дня він намагається надолужити втрачені роки, але стикається з болем, соромом і невпевненістю. Це історія про провину, батьківську любов і надію на прощення, навіть коли час майже втрачено.
Код для перегляду рейтингу кінобази
CJ Entertainment, Cinema Service, Film It Suda
Режисер: Чан Джин
«Один день з моїм сином (Мій син)»
Неймовірна кінострічка. Давно вже не дивилась фільм, який аж так сильно западає в душу. Може тому, що тема така - батько та син.
В житті може бути фатальна ситуація, яка змінює все. Вбивство. Довічне ув’язнення. Кожен день однаковий. І кожного дня Кан Сік просинається з очима, мокрими від сліз.
«Скільки ще болю в моєму серці. Сама велика мука, для тих у кого довічне, що нам нема чого чекати. Це тортури, від них страждають». Кан Сік намагається дізнатись у священника, куди він попаде після смерті. Але той не може йому це пояснити. Яка безодня болю в очах.
І от після 15 років ув’язнення йому дають можливість поїхати додому зустрітись з матір'ю та сином. У нього буде один день з сином, якого він залишив трирічним хлопчиком. Він навіть не уявляє, що його чекає вдома. Витриманий в похмурих тонах фільм, в якому майже нема за що зачепитись поглядом, заставляє нас максимально зосередитись на двох людях – батькові та синові.
... Ми спостерігаємо, як батько та син намагаються наблизитись один до одного, як вони прагнуть цього, і як це важко. Ми чуємо їх думки. Ох, як часто ми говоримо не те, що хочемо. Ми слідкуємо за поглядами. Гра акторів, особливо Чха Синвона геніально проста і безмежно зворушлива. Зупиніть внутрішнього критика, дивіться, вдивляйтесь. Дивіться, щоб цінувати тих, хто з вами поруч.
«Ти любиш мене? Люби мене, поки ти не помреш, поки я не помру», - говорить син батькові.
І сцена прощання. Син бере батька за руку. Не тільки сину потрібно триматись за руку батька, але і батьку так потрібно відчути синову руку у своїй руці. Але батько починає навіть не плакати, він починаєте ридати...
А потім.
Згорблені плечі.
Все закінчилось, попереду тягар безнадії.
Але це ще не фінал. І останні сцени в тюрмі показують нам, що життя змінилось. Сенс є.
Після такого фільму не хочеться скиглити, хочеться жити. Це Кіно з великої літери – просте і геніальне.
Увійдіть, будь ласка, щоб написати рецензію
Увійдіть, будь ласка, щоб коментувати
My Son (2007 film)
