Фільм, що змінює нас

Soya 27 березня 2025, 18:51

«Один день з моїм сином (Мій син)»
Неймовірна кінострічка. Давно вже не дивилась фільм, який аж так сильно западає в душу. Може тому, що тема така - батько та син.
В житті може бути фатальна ситуація, яка змінює все. Вбивство. Довічне ув’язнення. Кожен день однаковий. І кожного дня Кан Сік просинається з очима, мокрими від сліз.
«Скільки ще болю в моєму серці. Сама велика мука, для тих у кого довічне, що нам нема чого чекати. Це тортури, від них страждають». Кан Сік намагається дізнатись у священника, куди він попаде після смерті. Але той не може йому це пояснити. Яка безодня болю в очах.
І от після 15 років ув’язнення йому дають можливість поїхати додому зустрітись з матір'ю та сином. У нього буде один день з сином, якого він залишив трирічним хлопчиком. Він навіть не уявляє, що його чекає вдома. Витриманий в похмурих тонах фільм, в якому майже нема за що зачепитись поглядом, заставляє нас максимально зосередитись на двох людях – батькові та синові.
Ми спостерігаємо, як батько та син намагаються наблизитись один до одного, як вони прагнуть цього, і як це важко. Ми чуємо їх думки. Ох, як часто ми говоримо не те, що хочемо. Ми слідкуємо за поглядами. Гра акторів, особливо Чха Синвона геніально проста і безмежно зворушлива. Зупиніть внутрішнього критика, дивіться, вдивляйтесь. Дивіться, щоб цінувати тих, хто з вами поруч.
«Ти любиш мене? Люби мене, поки ти не помреш, поки я не помру», - говорить син батькові.
І сцена прощання. Син бере батька за руку. Не тільки сину потрібно триматись за руку батька, але і батьку так потрібно відчути синову руку у своїй руці. Але батько починає навіть не плакати, він починаєте ридати...
А потім.
Згорблені плечі.
Все закінчилось, попереду тягар безнадії.
Але це ще не фінал. І останні сцени в тюрмі показують нам, що життя змінилось. Сенс є.
Після такого фільму не хочеться скиглити, хочеться жити. Це Кіно з великої літери – просте і геніальне.

1 з 1 користувачів вважає цю рецензію корисною

Коментарі: