Мавчин Великдень (2025)

Girlanda 4 липня 2025, 2:05

Саме тепер потрібно знімати отакі фольклорні речі й показувати Україні наскільки багатою і самобутньою є Наша культура й історія.
Містична картина «Мавчин Великдень» (2025) створена в сугубо Українському стилі з елементами живої-прекрасної-рідної Української говірки (що так яскраво-неповторно вирізняє Україну) та без крихти штучно-неприродно-награної голлівудизації-американізації, якими до цілковитого спотворення перенасичені «Штольня» (2006), «Тіні незабутих предків» (2013) і «Морена» (2024) й абсолютно запаскуджені їхні ідеї.
Природна врода і поведінка Українських акторів, казково-мальовнича природа, вдалі локації і професійні декорації, до символічно-змістових дрібниць створені-відтворені побут, речі, ґрим і костюми (які мозаїчно доповнюють-підсилюють кожну сцену), цілісний сюжет без зайвих шкодоробних кадрів, у міру збалансовані емоції та діалоги, довершений музично-пісенний супровід і красиві голоси героїв завжди вабили Мене в Українському кінематографі іще з Довженкової доби ... — й у «Мавчиному Великодні» Я сповна насолодився цим усім.
Зрідка «шкутильгає» акторська гра в бік неприродного переборщення, але ці прояви є вкрапленнями та не впливають на загальне враження. У справжній національній Українській культурі завжди гарно описували і змальовували кохання й це було ориґінально завдяки унікально-особливим відтінкам. Радий запевнити, що в «Мавчиному Великодні» любов також має свою «родзинку» та «присмак» і це чудово!
Раджу усім до перегляду! Моя оцінка — 10 балів із 10-ти. Читати далі

Арсен Гребенюк 2 липня 2025, 22:36

«Мавчин Великдень» — це українська аматорська містична драма, що вийшла на YouTube 27 червня 2025 р. Фільм зустрічає глядачів суворим попередженням: «Цей матеріал містить сцени та теми, які можуть бути емоційно важкими для перегляду, зокрема зображення або згадки про різні форми фізичного та психологічного страждання». Насправді нічого такого в фільмі немає. Принаймні, якщо ви знайомі з фольк-горором або читали українські легенди, фільм навряд чи буде в якому-небудь сенсі важким. Це історія про студента Славу (схожого на Тімоті Шаламе), який приїздить до Карпат на початку літа і стикається з різними міфічними істотами та неміфічною Любою, яка регулярно спілкується з Чугайстром.

Глядачів може здивувати чи розсмішити, що Чугайстер ходить на тлі дач, а відьма живе в звичайнісінькому будинку. Та в цьому і задум, що світ духів досі існує там, де виросли прояви сучасної цивілізації. Чугайстер робить на цю тему кілька коментарів, хоча є і сцени в лісі та серед скель. Грим істот простий, ал ... е вдалий. Він не явно бутафорський, і підкреслює нетутешність, потойбічність духів. На скільки я зрозумів, гримерка ґрунтовно займається косплеєм і її внесок чи не більший за внесок сценариста з акторами (хотів би написати «разом узятими», та це буде вже її перехвалюванням). Чугайстер обліплений корою, русалки мають дивні цятки а обличчі, а мавки (нарешті) — розрізану закривавлену спину з голим хребтом. Щодо музики, її обмаль, але вона цілком працює на атмосферу в потрібних сценах. Не так добре з акторською грою, яка, ну… аматорська. Її просто не слід міряти за критеріями «великого» кіно. Проте гра старших акторів все ж на вищому рівні.

Несподівано, ми отримали доволі якісну аматорську повнометражку, засновану на фольклорі. Вона не пропонує чогось революційного, як і не переосмислює вже відомих персонажів. Але з ентузіазмом використовує тему, на яку зараз є попит. Читати далі