Книга Судного дня (2012)

Soya 28 березня 2025, 16:34

Книга судного дня/ Doomsday Book / 인류멸망보고서» 2012 рік, режисери Ім Пхільсон та Кім Джиун.
Три короткометражних фільми об'єднані ідеєю саморуйнування людини в епоху високих технологій. Перша історія - «Прекрасний Новий Світ» (режисер Ім Пхільсон) - це сатира на тему вірусної інфекції, що раптово з'являється в Сеулі. Молодий чоловік прибирає сміття, що назбиралось у квартирі. Сміття дуже багато і воно виглядає просто огидно. Гниле яблуко після перероблювання йде на корм худобі, потім герой з подругою їдять в кафе заражену яловичину. А далі - класичний зомбі-апокаліпсис, що набирає оберти з разючою швидкістю. Проте, ця історія відрізняється від подібних їй специфічним чорним гумором. Наприклад, в ток-шоу, присвяченому епідемії, учасники звинувачують один одного, а потім все взагалі перетворюється на фарс. «Як зараз пам'ятаю ті дні, коли я навчалась в Росії. О, який був чудовий час», - вигукує одна з учасниць і починає співати російською мовою під аком ... панемент інших учасників шоу. Познущалися з людин взагалі, і над корейським суспільством зокрема. Один з найцікавіших моментів цього фільму - спроба пояснити походження епідемії.
Інше питання - наскільки сучасна людина впевнена в якості продуктів, які вживає. Остання фраза першого фільму «Чи запам'ятаємо ми цю мить?»

Другий фільм – «Небесна істота», (режисер Кім Джиун). Цей фільм вже філософська притча, чи може робот одержати просвітлення. Також підіймаються питання антропології, етики, соціології, філософії. «Чому істина – це тільки факти. А почуття, уява – вони неправдиві?» Чи повинна людина вступати в філософські дискусії з роботом? Як дивитися на роботів з позиції релігії і філософії? Чи можуть вони володіти правами людини? Абсурдні, на перший погляд, питання, але якщо не брати до уваги існування штучного інтелекту. Робот теж шукає відповіді на питання: «Звідки я прийшов? Куди йду? Хто я? Що я?» Останні слова робота спонукають до роздумів. «Світ, який постав перед очима робота, прекрасний сам в собі. І думка робота про цей світ нічого в ньому не змінить». Фільм має просто витончену режисуру, чудовий візуальний ряд та музику.

Остання історія «З днем народження» (режисер Ім Пхільсон). Напевне, найлегша для сприйняття і досить смішна. Дівчинка випадково замовляє кулю для більярду на іншопланетному сайті. Це приводить до зіткнення Землі з кулею і загибелі світу. О, тут режисер пройшовся по телебаченню, як тільки зміг. Що б там не було, а телебачення повинно працювати безперебійно. Воно інформує населення про останні новини, організовує прямий телеефір перед загибеллю світу, передає прогноз погоди, і звичайно ж, пропонує останні актуальні новинки сезону через телешопінг. Сім'я дівчинки заховалась в бункері. Їх поведінка мало відрізняється від буденної, чого не скажеш про телеведучих. Напередодні кінця світу вони отримують можливість сказати те, що хочеться. Це виглядає досить комічно. Також потішила спроба героїв врятувати світ через інтернет. Гумор в цій частині фільму перетворюється вже на гротеск. Після катастрофи, наші герої знову виберуться на поверхню. З людьми або без них, Земля продовжує існувати.

За короткий проміжок, поки дивимось фільм, нам належить переварити величезну кількість інформації. У фільмі багато деталей, які теж говорять. Фільм не кожен зможе зрозуміти й сприйняти, але любителям фантастики та незвичайних рішень дуже рекомендую. Корейське кіно буває ще й таким. Читати далі