Цікавий факт: як розповідає продюсер Amy Jackson, головні актори Пол Мескаль (Калум, тобто батько) та Френкі Коріо (Софі, тобто донька) до початку зйомок вирішили (за згоди батьків) поїхати вдвох у справжню відпустку, та провели як батько та донька 2 тижні.

Чому я вирішив, що про це варто розповісти? Тому що цей факт, як на мене, допомагає зрозуміти, чому ця стрічка так чудово працює. Головна фішка "Після сонця" — це хімія, що утворилась між акторами. І вона, тобто хімія, завдяки чудовій грі акторів відчувається щиро і майже "тактильно". Все, що залишалось Шарлотті Веллс — це не зруйнувати цю природню хімію, з чим режисерка, як на мене, впоралась на всі 100%.

Цікавий факт (2): Цей фільм не є автобіографією Шарлотти (як дехто пише). Автобіографією була її перша робота — короткометражка «Tuesday» (2015). Її дебютний повний метр «Aftersun» скоріше про її емоції та почуття, які вона і намагається передати глядачу через просту (на перший погляд) історію. І якщо ця ... сповнена особистими емоціями історія якимось чином влучить у ваші почуття та емоції, або якщо ви впізнаєте в дівчинці або в її тридцятирічному батьку з кризою середнього віку себе — тоді фільм для вас спрацює, як він спрацював для мене. Бо в мені фільму вдалось "триггернути" страхи, які я відчуваю особисто, перебуваючи на екваторі свого життя. Тому майте на увазі — якщо Ви чоловік і вам ~30 років — цей фільм може заглибити ваш "midlife crisis" та, можливо, навіть викликати депресію.

Загалом, це чудово знятий, дуже емоційний, дещо сумний та, як я вже казав раніше — "тактильний" фільм.

2 з 2 користувачів вважає цю рецензію корисною
Коментувати
6/10 Aftershow

Шарлотта Веллс згадує канікули біля моря, які вона провела з батьком двадцять років тому, коли їй було одинадцять. У розділі "Ключові слова" двадцятьма словами практично повністю викладено все, що впродовж біля двох годин відбувається на екрані. (Хоча останнє ключове слово "Режисер-жінка" мені не сподобалось: це звучить трохи принизливо - так, ніби ведмідь на велосипеді поїхав). Додатково хочеться відзначити гарну операторську роботу Ґреґорі Ока та музичне оформлення Олівера Коутса. (Якщо вони не ловитимуть ґав, то їхні гендерні ознаки теж колись потраплять у перелік ключових слів - як глядач-чоловік, я вболіватиму за них).😊

2 з 3 користувачів вважає цю рецензію корисною
Коментувати
Нещодавно переглянуті: