Чудова історія про актора театру кабукі - Рецензія до фільму «Національне надбання» / Kokuho

Прем'єра фільму «Кокухо» відбулася 18 травня 2025 року в Каннах, а в Японії його випустили 6 червня. Він зібрав 128 мільйонів доларів у Японії, ставши найкасовішим японським ігровим фільмом усіх часів.
Я довго не могла зібратись з думками, щоб написати про цей фільм настільки сильно він мене вразив.
Це історія про актора, який БЕЗМЕЖНО любить театр кабукі, який УСВІДОМЛЮЄ свій талант, розуміє наскільки він чудовий актор, готовий навіть продати душу дияволу, щоб сяяти на великій сцені, бо там його місце.
Театр кабукі - це національний скарб Японії, тому японці ставляться до всього, що повязане з кабукі з надзвичайоною повагою. В театральних постановках чоловіки виконують також жіночі ролі. Таких акторів називають оннагата. Вони роками вивчають традиційні жіночі манери, граціозний рух в гета, мовлення вищим тоном. Часто актори передають своє їм'я та майстерність своїм синам.
Я не хочу описувати сюжет. Краса цього фільму не лише у приголомшливих сценах з вистав кабукі, а у можливості зазирнути в процес створення вистави, подивитись на підготовку акторів, на їх важку працю. Разом з ними пережити стан занурення у виставу, коли починають накладати грим, коли одягають в костюм, коли звичайна людина стає КИМОСЬ іншим.

Наш головний герой має недоліки, він робить брудні речі, але він теж пережив багато зневаги через своє походження. У нього мало шансів стати кращим актором кабукі, та він прагне цього. Автори фільму не виправдовують негідні вчинки головного героя, вони зосереджені на мистецтві.
Але ж який він самотній... Які сумні його очі. Вони ніби дивляться всередину.
Врешті він став "Кокухо" - національним скарбом, кращим актором кабукі. Його мистецтво досконале. Але він шукає, шукає те, що не можна описати словами.
У фіналі фільму він чує, що його ненавидять багато людей, що багатьом він зруйнував життя заради того, щоб бути на вершині. Проте на сцені він змінює все навкруги і запрошує увійти в інший, прекрасний світ, кличе туди, куди можна потрапити лише з ним. І це дарує людям щастя.

Фільм неймовірно гарний. Чудова робота режисера, оператора. Відтворена атмосфера Японії різних років. Актори вражають своєю грою.
Але найпрекрасніше - це сцени з вистав театру кабукі. Останні 10 хвилин фільму - це майже екстаз.
Неймовірна можливість доторкнутись до прекрасного, до мистецтва, де живе японська душа.

24 листопада 2005 року кабукі був внесений у Декларацію шедеврів усного спадку людства ЮНЕСКО.