Самий незвичний фільм про Корейську війну - Рецензія до фільму «Ласкаво просимо в Тонмакколь» / Welcome to Dongmakgol

«Ласкаво просимо в Тонгмакголь /Welcome to Dongmakgol
/웰컴 투 동막골» 2005 р режисер Пак Кванхьон
В сучасній історії Кореї є дуже сумна дата 25 червня 1950 року – початок Корейської війни, 70 років тому.
Напевне, це найдобріший фільм про війну. Звучить трохи парадоксально, але так є. Цікаво, що він став блокбастером в Кореї у 2005 році, а режисеру Пак Кванхьону було тоді лише 27 років і це його режисерський дебют.
Як можна було зняти такий неймовірний фільм? Адже режисеру вдалось витримати баланс і не перетворити фільм на казково міфічне видовище, або мелодраму, або пафосне послання миру та прозріння і навернення ворожих сторін.
Фільм настільки візуально досконалий, що іноді хочеться зупинити перегляд, щоб подивитись на метеликів, посміятись над кумедним виглядом героїв в селянському одязі, помилуватись пейзажами, або ідеально скомпонованими кадрами. А якою візуальною насолодою є зображення боротьби з кабаном.
Дія відбувається в 1950 році, в маленькому вигаданому селі Тонгмакголь, що лежить на віддаленій горі, і не зачеплене війною. Випадок приводить туди представників трьох бойових сил: американського пілота Ніла Сміта, літак якого розбився в горах, трьох північнокорейців, що відступають, - командира Рі, солдатів Чана і Со, та двох південнокорейських вояків – лейтенанта Пе, та солдата Муна. Жителі села не розуміють, що відбувається. «Війна? Хто ж напав? Японці чи китайці?» Селяни добродушні, живуть звичайними турботами, а вояки весь час конфліктують. Це зображено досить комічно. Та все ж спільна праця разом з селянами перетворює ворогів на друзів. В якийсь момент вони стали звичайними чоловіками, які працюють, відпочивають. Але що потім?
- Командире, куди ми потім підемо?
- Нам нікуди йти.
Так, їм нікуди йти, вони будуть захищати це село.
Чи може бути щасливий фінал в цій історії?
Хотілось би підкреслити безпристрасність режисера в зображенні головних героїв. І цей погляд без штампів неймовірно приваблює. Акторський склад чудовий. Джун Джейон в ролі офіцера Народної армії сподобався мені своєю внутрішньою силою. Актор Сін Хогьон, який мене безмежно здивував у фільмі «Врятувати зелену планету», роль лейтенанта Пе грає з великим внутрішнім надривом. Але дух перехоплює, коли на його обличчі з’являється посмішка.
І, звичайно, дівчина-квітка Йоіль. Шкода, що ми не можемо оцінити чудову місцеву говірку, якою вона спілкується з вояками.
Можна шукати недоліки, історичні неточності, але творці фільму створили неймовірну стрічку про абсурдність Корейської війни. Після перегляду фільму крім смутку, але якогось невловимо світлого, з’являється надія.
І це вражає.