Soya

Так, ми живемо в жорстокому світі, живемо у світі, яким керують люди, що мають владу і гроші. Вони вирішують нашу долю, вони керують нашим життям. Їх не цікавить доля конкретної людини.

Але. Саме в цьому світі народжується кохання. Кохання, яке не має права на існування, бо хіба може закохатись дівчина, яка скоро помре? Хіба може покохати чоловік, який не вірить в кохання?
Спочатку занадто сумно, занадто песимістично, занадто болить. Здається, події на екрані відбуваються протягом багатьох років, але насправді лише кілька місяців. Може, тому що для головної героїні кожен прожитий день – це подарунок. І той хто полюбить її теж навчиться жити так. «Я маю лише один день. Я маю лише сьогодні. Буду сприймати це, як подарунок і жити, жити, жити повним життям». Люди не усвідомлюють наскільки цінним є сьогодення.
Те, що починалось дуже повільно і меланхолійно, змінилось після сцени зізнання перед знімальною групою. Але в момент надзвичайної напруги починає тихо падати сніг. Шанувальники корейського кіно знають символіку першого снігу – початок чогось нового і незвичайного, того, що змінить долю героїв. Зміниться доля всіх тих, хто поряд з дівчиною, яка так відчайдушно хоче жити, яка не хоче маніпулювання, яка хоче бути чесною. Не можна красти чужу мрію. У світі, де всім керують гроші й влада кохання змінює людей, дає надію, приносить втіху.

Кожен з нас живе непевним життям. Не знаємо свого майбутнього, не впевнені в завтрашньому дні. Потрібно цінувати кожен подарований день. І, може, саме такий серіал потрібен нам саме зараз. Насолоджуйтесь цим повільним, глибоким серіалом. Вдивляйтесь, вслухайтесь, співпереживайте. Воно того варте.

Ще про акторську гру. Обожнюю актора Намгун Міна. В кожному серіалі він сильно змінюється. Моя улюблена роль це шеф Кім з однойменного серіалу. Там він експресивний, дотепний, яскравий. Рекомендую подивитись. Цікаво, що актор має низький глибокий голос. В мелодрамах він на висоті - красунчик та ще й з таким голосом. Шкода, що не знайшла серіал з субтитрами.
Актриса Чон Йобін неймовірна. Посмішка крізь сльози. Усвідомлення неминучої смерті, очікування прощання… Все так правдиво, так чесно…

Чи зникає кохання, коли хтось помирає? Якщо воно було справжнім, то воно має жити…
Коментарі:
Поки коментарів нема. Будьте першими - напишіть коментар!

Увійдіть, будь ласка, щоб коментувати

Нещодавно переглянуті: