Коли слово бере натовп, уже не важливо, що він хотів сказати...

Lilia Omelianenko 2 травня 2018, 13:08

Золотий глобус - 1989, "Найкращий фільм - драма", номінант

Фільм про невинних жертв судової системи і водночас про правосуддя натовпу. Адже, якщо абстрагуватися, то виглядає неймовірним, щоб у демократичній державі винесли обвинувальний судовий вирок без наявності тіла, мотиву і навіть, умовно, можливості. Щось неймовірне є у тому, наскільки гостро реагують люди, коли жертвою є дитина. Мабуть, причина у тім, що маленька людина апріорі нездатна себе захистити… або ж просто інстинкти починають домінувати над розумом.

Дана кінокартина не маскується під детектив і одразу демонструє глядачеві, яким чином відбулася трагедія, щоб глядач витрачав час не на безплідні роздуми, а на співчуття на адресу головних героїв і на усвідомлення фантастичності того, яким чином із оцього, що нам показали, насправді (а фільм на реальних подіях) можна було зліпити кримінальну справу, яка навіть до суду дійшла. Коли героїня взагалі не мала фізичної можливості вчинити злочин, і десяток людей чує дитячий крик у темряві тоді, коли вона стояла поряд із ними. Але коли розумієш, що такими ж самими емоціями і співчуттям (а не фактами), тільки на адресу маленької дитини свого часу керувалися і присяжні у тому суді (які не бачили “як було насправді”, бо їм же кіно не показували :-)), фільм починає здаватися навіть трохи маніпулятивним. А правда в тому, що чим більше часу минуло від скоєння злочину, тим менше можливості встановити і довести суду реальні факти, і це також не можна не враховувати.

Тим не менш, із цікавого і раціонального я б виділила думку про те, що більшість середньостатистичних людей, як показано у фільмі, не вирізняються інтелектом, так само як кваліфікацією і кругозором. Вони не здатні банально встежити за ходом судового процесу, який обговорюють так активно, неначе це нова серія “Санта-Барбари”, вони не розбираються у експертних висновках, плутають причину і наслідок, ведуться на маніпуляції, “чують серцем”, але тим не менш беруться робити висновки. Із їх числа і обирають присяжних, зроблені висновки яких можуть привести людину у в’язницю чи на електричний стілець. І якось воно трохи страшно, як на мене, якщо все насправді так і є…

2 з 2 користувачів вважає цю рецензію корисною

Коментарі: