Максим Оса і собака Баскервілів - Рецензія до фільму «Максим Оса: Золото Песиголовця» / Maksym Osa: The Gold of Werewolf

Хоча цей фільм хотілося б назвати українським історичним детективом, історичність там усе ж умовна. Зухвалий bad boy Максим Оса нагадує персонажа вестернів, який потрапив у маєток Баскервілів. Біля замку польського пана загинули козаки, що везли на Січ золото. Єдиний [ненадовго] вцілілий козак стверджує, що нападник - чудовисько песиголовець. Підозри падають на Максима, що прибуває з'ясувати в чім справа. Поступово він розплутує сімейні справи пана, де всі щось приховують одні від інших і звісно не бажають розповідати козакові про свої скелети в шафах.

Однозначно вдалася атмосфера понурого замку, в околицях якого діється щось лихе. Декорації та пейзажі прості, але переконливі. За винятком хіба що святилищ лісової відьми. Що в неї поїхав дах на ґрунті образи на пана зрозуміло, але тут уже якась "Відьма з Блер". І хто чекають тут містики, ні, ви її не знайдете.

Сам Максим Оса робить те, чого слід очікувати від персонажів такого штибу. Він грубий, зухвалий, але спритний, кмітливий, і впродовж сюжету розвивається від "дайте гроші, я пішов" до захисника справедливості.

Двір пана є типовим набором ролей, дивлячись на які ви відчуєте, що вже десь це бачили, хоча це не є погано. Холодна дружина-кар'єристка. Підлабузник-каштелян. Недоумкуватий слуга, що теж не такий невинний, як здається. Скупий шинкар. Найбільше питань до панночки Маринки. Роль манірної аристократки, що плює на всяке там "бидло", поки її не ставлять на місце, їй підходить. Але чому в неї одяг і зачіска типової студентки другого курсу? Чесне слово, дія в 1636 році, але вигляд, як із 2023.

Розслідування впродовж усього фільму цікаво веде хибними стежками, щоб урешті, як і належить гарному детективу, здивувати розв'язкою. Хоча подібного і слід було очікувати, просто сюжет може легко відволікти вас від передбачуваних поворотів. Чого бракує, то це масовки. Ну невже на весь замок один слуга? Музика дуже різна, але звучить рідко і тому запам'ятовується.

"Золото песиголовця" можна порівнювати з багатьма фільмами. Але нішу українських історичних детективів він впевнено та гідно заповнює. Фільм місцями ледь не завалюється в козацький кіч, але врешті це історія не про історичну достовірність, та й під час титрів на цю тему є жарт. "Золото песиголовця" до певної міри передбачуване, але це не тільки перший український фільм, заснований на коміксі, а й непоганий детектив сам по собі, де окремі елементи дивні, та всі вони зрештою працюють злагоджено. І хоча багато що здається знайомим та навіть банальним, фільм аж ніяк не нудний.