Doramyeon

Гонгконці майстри співпадінь в комедії. Цуй Харк у «Шанхайському блюзі» (Shanghai Blues) створив еталонний зразок того, як співпадіння стають головними двигунами сюжету. Гонконзьке кіно тієї епохи мало унікальну суперсилу перетворювати неймовірні збіги на органічну частину комедії, де глядач не каже «так не буває», а просто насолоджується темпом.

Центральна лінія з двома незнайомцями, які зустрілися під мостом під час бомбардування і пообіцяли знайти одне одного через десять років, — це класичний романтичний троп. Але те, як Цуй Харк зводить і розводить їх у межах однієї квартири чи однієї вулиці, не даючи побачити обличчя одне одного, — це справжній комедійний балет.

Гонконзькі режисери — генії використання обмеженого простору. «Шанхайський блюз» використовує багатоквартирний будинок як складний механізм. Це нагадує найкращі традиції французького фарсу, але з азійським драйвом і ексцентрикою.

Чудовий саундтрек. Відтворення Шанхаю 40-х років через призму гонконзької енергії 80-х створює особливий стиль «ретро-футуризму».

Ну й куди ж без унікальної акторської хімії (дивитись тільки з субтитрами без дубляжу).
Сільвія Чан, Саллі Є та Кенні Бі — це тріо, яке витягує найабсурдніші ситуації завдяки щирості.
Це кіно нагадує, що в гонконзькому кіно 80-х комедія будувалася не лише на жартах, а на таймінгу. Один вчасний поворот голови або грюкіт дверима вартував більше, ніж сторінка діалогів.
Коментарі:
Поки коментарів нема. Будьте першими - напишіть коментар!

Увійдіть, будь ласка, щоб коментувати

Нещодавно переглянуті: