Смертію смерть поправ (старовинний рецепт безсмерт - Рецензія до фільму «Опівнічна меса» / Midnight Mass

Минулись ті дивні часи, коли християнські священники були добропорядними людьми і несли парафіянам Слово Боже. Тепер вони стали убивцями, гвалтівниками і педофілами. Принаймні, так їх зображає нинішній Голлівуд, який і раніше дозволяв собі плювати на почуття віруючих, але робив це нишком та епізодично. Сьогодні антихристиянська пропаганда не має жодних обмежень і плює собі, скільки хоче, причому, з переконливою художньою правдивістю. Саме через беззаперечні художні достоїнства серіалу не піднімається рука відразу поставити йому одиницю, яку він чесно заслужив. Після цілої купи викривальних стрічок про католицьку педофілію (які вже набили глядачам добрячу оскомину) персонаж священника-вампіра став певним "свіжачком" (принаймні - для мене, бо я подібне лайно рідко додивляюсь до кінця).

Однак, у цьому випадку по перших двох епізодах я навіть не підозрював, у якого монстра згодом перетвориться цей "харизматичний молодий священник". Але виявилось, що це був лише такий затасканий драматургічний прийом: показати, що за гіменце ховається у розмальованій гарними хрестиками обгортці. В принципі, я у цій рецензії намагаюсь зробити те саме з серіалом "Опівнічна меса", себто, розгорнути обгортку. Я нікого не агітую ігнорувати цей фільм, бо він справді дуже цікавий. Подивіться його, але не їжте закладені у ньому "родзинки". Це тільки моя суб'єктивна порада, бо хтось інший може побачити там зовсім інші сенси, з огляду на велику кількість псевдофілософської і псевдорелігійної балаканини. Але почувши нібито знайому цитату з Біблії, не полінуйтесь перевірити, звідки сценаристи її висмикнули: з Нового Заповіту (який, до речі, теж містить численні вставки і фальсифікації, давно визнані християнськими богословами) чи вони взагалі цитують не Ісуса Христа, а старозавітних "пророків", котрим їхній кровожерливий і мстивий бог наказував то сина рідного зарізати, то спекти і з'їсти хліба, присмаченого людськими фекаліями (це не жарт, див. Єзекиїл 4.12–15).

Прикметно, що для чергового глуму над баранячою тупістю релігійних фанатиків завжди вибирається тільки вчення Христа (у якому головною ідеєю є Любов і Милосердя), і ніколи не зачіпається жодна з інших світових релігій: ні буддизм (якому такий кінопасквіль був би просто по цимбалах), ні мусульманство (бо страшно - вони таких жартів не люблять), ні тим більше іудаїзм (самі здогадайтесь, чому). Тож залишається або ескплуатувати канібальські теми міфічних амазонських шаманів, або замовляти черговий блокбастер з життя католицької громади, де завжди відбуваються якісь цікаві і страшні речі. Що мене найбільше в цьому шокує, то це дивна терплячість і бездіяльність побожної італійської мафії.

Смертію смерть поправ (старовинний рецепт безсмертя)