АРҐУМЕНТ-КІНО: «Помста немовляті», Александр Бустійо, Жюльєн Морі

Bezvidkhodko 20 березня 2021, 12:00

Попередження: рецензія містить спойлери

У програмі 24 жовтня о 00:50 – сучасне французьке кіно. Не комедія, не любовна історія, не пригодницька стрічка і не героїчний фільм про Жанну Д’Арк, а французький горор – розмова про нього, а також показ фільму «Помста немовляті» / À l'intérieur (2007, Франція).

Вагітна молода жінка з батьком майбутньої дитини потрапляє в аварію. Вона й дитина в її утробі виживають, а батько – ні. Минає час, уже пора народжувати. Та ось до героїні додому приходить дивна жінка, яка вочевидь бажає її смерти…

Вихід на екрани цього фільму, створеного двома французькими режисерами-дебютантами Александром Бустійо та Жюльєном Морі одразу з викликав жорсткі (не такі жорстокі, як сам фільм, але жорсткі) суперечки і серед кіноманів, і серед кінокритиків, і породив хвилю локальних суспільних дискусій, що не оминуло, здається, і українських теренів. Незвична навіть для фільму жахів екранна жорстокість цієї картини шокувала навіть бувалого в бувальцях кіноглядача. Адже стрічка залишає публіку сам на сам з безпросвітністю зла, яке, ніби луна, повсякчас повертається.

Не випадково, це брутальне й неординарне кіно припало до душі живому класикові жанру, британському письменнику й режисеру, Клайву Баркеру, який запросив авторів «Помсти немовляті» очолити знімання римейку свого вже класичного фільму з назвою «Повсталий з пекла».

Та далі варто зауважити, що ця французька стрічка є тим, даруйте, щасливим випадком, коли арт-гауз і, що називається, низький жанр знаходять одне одного. Адже сцени розчленування повінчані з потужним саспенсом, а ріки штучної крови перетікають в ефектні операторські екзерсиси. Щодо крови, то вона тут показана, як головна складова витікання з людини життя. Така собі поезія смерти…

Зрештою, «Помста немовляті» не представляє рафінованого жанру. Це радше арт-гаузна драма, що помножена на трилер і горор. І в ній не важко розгледіти натяк на небажання пересічної людини опановувати собою у житті, небажання замислюватися над майбутніми наслідками своїх учинків, небажання чи невміння аналізувати свої дії, а тим паче – мислити.

Цього разу в програмі також спеціальний сюжет авторства Ігора Грабовича про особливості французького горора. У Франції це дійсно досить рідкісний жанр, проте останніми роками вийшло кілька прикметних фільмів, автори яких наважуються не просто слідувати певній кінотрадиції, чи, що гірше, – мавпувати когось. Вони хоробро і предметно вступають у мистецьку суперечку про, здавалося б, чужинецький жанр. І одразу ж, як і належно батьківщині кінематографу, творять локальну французьку традицію, творять стиль: місцевий горор має одну важливу особливість – найчастіше у центрі оповіді тут опиняється жінка.

«Помста немовляті» – це не переклад назви фільму з французької, а тутешній прокатний нафантазований варіант. Коректний переклад з ориґіналу вельми багатозначніший і моторошніший – «Усередині». Як напівжартома-напівсерйозно зауважив один з глядачів стрічки: її не рекомендується дивитися вагітним, породіллям, усім матерям, а також батькам зі слабкою психікою. Отже, ми попередили…
https://www.kinokolo.ua/argument/2049/

1 з 1 користувачів вважає цю рецензію корисною

Коментарі: