Ти вмієш вмирати? - Рецензія до фільму «П'єта у вбиральні» / Pieta in the Toilet

Часом після перегляду фільму залишається відчуття неспокою. Здається, згадуєш, щось дуже важливе, про що давно потрібно було подумати. Слова персонажів фільму резонують з власними думками, схованими далеко страхами, про які вже так хотілось забути.
Санода Хіроші, в минулому перспективний молодий художник, нині працює на пів ставки мийником вікон. Чому він перестав малювати? Він перестав цікавитись мистецтвом? І чому йому так подобається мити вікна?
Його байдужість не виглядає зарозумілістю, скоріше, невпевненістю в собі.
Одного дня він дізнається, що хворий на рак шлунку, і йому лишилося жити 3 місяці. І в цей день він знайомиться з зухвалою школяркою Маі, яка вважає, що смерть краща за життя, бо її життя просто нестерпне. Іноді вона намагається втекти, та куди втечеш? І попри все, вона хоче жити, кохати, вона ще така молода.
Дивна дружба з Хіроші для чого? Бо є хтось, кому гірше ніж їй? Чи хоче поділитись своїм нестримним бажанням жити?
Японці здаються мені людьми з іншої планети. Як можна так знімати? Ці довгі, затягнуті кадри з позаземною музикою і дивною колористикою. Метелик на стелі вбиральні. Метелик в коробці, на картині. Метелик без майбутнього…
Музика, її не так багато. Виконавець головної ролі Нода Йоджіро дуже відомий рок-музикант з гурту RADWIMPS. І саме контраст його гри, такої скупої, ніби невиразної з надмірно експресивною грою молодої, але вже визнаної Суґісакі Хана в ролі Маі, та музикою, що є не стільки фоном, а ніби голосом душі Хіроші - все це створює магію фільму.
Хіроші розгублений. Його вчинки дивні.
-Ви знаєте, як вмирати?- питає лікаря, - Я не розумію.
Ще один персонаж цього фільму – Якота, з яким Хіроші познайомився в лікарні. Він набридливий, він намагається жити повноцінним життям. Він безсоромний, але хто ми такі, щоб судити того, хто помирає?
- Якщо замислитись, ця планета не сумуватиме за людьми. Ми нікому не потрібні, у нас немає ніякої мети. І ми не частина харчового ланцюга. Але я не хочу помирати.
Величезну симпатію викликає хлопчик Такуто, який щиро вірить, що буде здоровим і цією вірою, усміхаючись, ділиться з усіма.
Та все ж...
- Світ ніколи не підлаштовують під тебе. Це так жорстоко і недосяжно. Змінюємось лише ми.
І Хіроші, малює свою останню картину, він посміхається
- Якото, тепер я можу сказати. Зараз я почуваюся живим.