Ярина Цимбал
Yaryna Tsymbal
Дата народження: 9 січня 1977 (49 років)
Знак зодіаку: Козоріг
Місце народження: кроле
Всього фільмів (на сайті): 2
Ярина Цимбал (нар. 9 січня 1977, Кролевець, Сумська область) — українська літературознавиця і редакторка, дослідниця літератури 1920-х років (Розстріляне відродження), українського авангарду.
Журналістка програми «5 подій» на телеканалі Еспресо.TV протягом жовтня 2015 — лютого 2016 року.
Очільниця експертного відділу в Українському інституті книги з жовтня 2017 до травня 2018 року.
Авторка проєкту «Наші 20-ті» у видавництві «Темпора». У межах проєкту упорядкувала антології української прози 1920 ... -х років та збірники окремих авторів, супроводила їх передмовами й біографіями письменників. Завдяки проєктові читачам повернуто тексти популярних у 1920-х роках авторів, серед яких Юрій Шовкопляс, Олесь Донченко, Гордій Брасюк, Валер'ян Поліщук, Петро Ванченко, Ґео Шкурупій, Олександр Мар'ямов, Леонід Чернов (Малошийченко) та ін.
Протягом п'яти років (2016—2021) вела авторську рубрику «20-ті LIVE з Яриною Цимбал» на сайті «ЛітАкцент», в якій головно йшлося про літературний побут 1920-х років, персоналії та тексти того періоду.
Кураторка серії «Vivat класика» у видавництві Vivat.
Знайдено 2 результати
0.0 Сюжет
У стрічці показані складні відносини українських митців з радянською владою: як в умовах тиску їм вдавалося творити пісні, що пережили Радянський Союз і стали символом епохи.Двосерійний фільм «Вальс із системою» розповідає, як у 1950–60-х роках створювалися мелодії та пісні, які українці знають і співають досі: «Два кольори», «Пісня про рушник», «Як тебе не любити, Києве мій», «Черемшина» та інші.
Вальс із системою (2025)
Walzt with system
Читати опис
У стрічці показані складні відносини українських митців з радянською владою: як в умовах тиску їм вдавалося творити пісні, що пережили Радянський Союз і стали символом епохи.Двосерійний фільм «Вальс із системою» розповідає, як у 1950–60-х роках створювалися мелодії та пісні, які українці знають і співають досі: «Два кольори», «Пісня про рушник», «Як тебе не любити, Києве мій», «Черемшина» та інші.
Сюжет
Наприкінці 1920-х років у Харкові, тодішній столиці УРСР, за відома Сталіна спеціально для українських письменників та інших діячів культури УРСР зводять будинок. Його спроєктовано міським архітектором Харкова Михайлом Дашкевичем. Тут передбачено все для зручності мешканців — просторі світлі кімнати, високі стелі, великі вікна. Поряд навіть розбили сквер, аби ті, хто житимуть тут, мали де відпочити. Шістдесят чотири комфортабельні квартири, їдальня, солярій, обслуговуючий персонал — справжній рай для творців літератури. Тоді в новобудову будинку літератора було розселено десятки геніальних українських письменників, поетів, художників, сценаристів, акторів. Під один дах переїжджають Микола Хвильовий, Остап Вишня, Михайль Семенко, Анатоль Петрицький, Антін Дикий та інші.Утім, цей рай оснащують спеціальною системою спостереження та мережею агентів, завдяки яким автори тримаються під контролем радянських спецслужб. Зокрема, на деяких письменників доносять власні дружини-агентки, на деяких — служниці. Також знаходяться під контролем усі, хто відвідує цей будинок, серед них — Бертольт Брехт, Теодор Драйзер, Бруно Ясенський, які приїздять до Харкова на Міжнародну конференцію революційних письменників 1930 року. Українські письменники спостерігають наслідки Голодомору 1932-33 рр., у в результаті чого ситуація загострюється.
Дехто з письменників чинить самогубство, дехто потрапляє в божевільню. Під час сталінських репресій було заарештовано мешканців сорока квартир з шістдесяти трьох. Колись новобудову називали будинок «Слово», бо сама споруда мала в плані літеру «С». Та вже за кілька років цей будинок називали «Крематорій» або ДПЗ — «дом предварительного заключения».
Переглядаючи фільм офіційно і сплачуючи при цьому гроші, ви допомагаєте розвитку українського кіна.
Придбати можна тут: https://sweet.tv/movie/14237-budinok-slovo
Містить не дубльовану іноземну ру мову, тому Частково має Українське Аудіо
Будинок «Слово» (2017)
Slovo House
12+Читати опис
Наприкінці 1920-х років у Харкові, тодішній столиці УРСР, за відома Сталіна спеціально для українських письменників та інших діячів культури УРСР зводять будинок. Його спроєктовано міським архітектором Харкова Михайлом Дашкевичем. Тут передбачено все для зручності мешканців — просторі світлі кімнати, високі стелі, великі вікна. Поряд навіть розбили сквер, аби ті, хто житимуть тут, мали де відпочити. Шістдесят чотири комфортабельні квартири, їдальня, солярій, обслуговуючий персонал — справжній рай для творців літератури. Тоді в новобудову будинку літератора було розселено десятки геніальних українських письменників, поетів, художників, сценаристів, акторів. Під один дах переїжджають Микола Хвильовий, Остап Вишня, Михайль Семенко, Анатоль Петрицький, Антін Дикий та інші.Утім, цей рай оснащують спеціальною системою спостереження та мережею агентів, завдяки яким автори тримаються під контролем радянських спецслужб. Зокрема, на деяких письменників доносять власні дружини-агентки, на деяких — служниці. Також знаходяться під контролем усі, хто відвідує цей будинок, серед них — Бертольт Брехт, Теодор Драйзер, Бруно Ясенський, які приїздять до Харкова на Міжнародну конференцію революційних письменників 1930 року. Українські письменники спостерігають наслідки Голодомору 1932-33 рр., у в результаті чого ситуація загострюється.
Дехто з письменників чинить самогубство, дехто потрапляє в божевільню. Під час сталінських репресій було заарештовано мешканців сорока квартир з шістдесяти трьох. Колись новобудову називали будинок «Слово», бо сама споруда мала в плані літеру «С». Та вже за кілька років цей будинок називали «Крематорій» або ДПЗ — «дом предварительного заключения».
Переглядаючи фільм офіційно і сплачуючи при цьому гроші, ви допомагаєте розвитку українського кіна.
Придбати можна тут: https://sweet.tv/movie/14237-budinok-slovo
Містить не дубльовану іноземну ру мову, тому Частково має Українське Аудіо
Увійдіть, будь ласка, щоб коментувати
Цимбал Ярина Володимирівна
Фільтр