Ндола, Північна Родезія (нині Замбія), 18 вересня 1961 року. Шведський економіст і дипломат Даг Хаммаршельд, Генеральний секретар ООН, загадково гине в авіакатастрофі. Десятиліття потому данський журналіст і режисер Мадс Брюґґер та шведський дослідник Ґоран Бйоркдаль розслідують цю справу, щоб остаточно її закрити.
Те, що почалося як докудрама про змову російської поліції щодо крадіжки мільярда доларів у американського фінансиста і вбивстві його адвоката Сєрґєя Маґнітского, стало розслідуванням масового обману і безпрецедентного міжнародного приховування.
В центрі документального фільму "Погляд тиші" - жертви геноциду в Індонезії 1965 року, яким вдалось вижити, а також сім'ї загиблих. Зокрема Аді, його старшого брата жорстоко вбили "борці з комунізмом". Тепер він зустрічається з винними у злочині, які досі впевнені, що правда на їхньому боці, і намагається осмислити цю страшну трагедію.
Фільм розповідає про трійцю засновників найбільшої файлообмінної мережі та про їх боротьбу із найбільшу індустрією з усіх наявних. Хто вони комп'ютерні пірати чи революціонери? Про це можливо дізнатися лише за межами клавіатури
Анвар Конго з друзями танцювали в музичних номерах, заламували руки в гангстерських сценах фільму нуар та скакали преріями, мов справжні ковбої. Їхня спроба створити кіно святкується та обговорюється на телебаченні, незважаючи на те, що Анвар та його друзі - масові вбивці. Медан, Індонезія. Коли військові скинули індонезійський уряд у 1965 році, з дрібного гангстера, що збував квитки в кіно на чорному ринку, Анвар перетворився на керівника загону смерті. Він з друзями допомогли армії знищити більше мільйона комуністів, етнічних китайців та інтелектуалів менше, ніж за рік. В якості ката загону смерті Анвар власноруч вбив сотні людей. Документальна стрічка, переважна більшість творців якої вирішили залишитись анонімами.
Документальна стрічка, про те як росія напала на Грузію в 2008 році.
Задум фільму виник у авторів наприкінці липня 2008 року, коли з розрізнених повідомлень російської преси вони зрозуміли, що між Росією і Грузією можлива війна. Андрій Некрасов вилетів до Тбілісі транзитом через західноєвропейські країни, а Ольга Конська вирушила до Південної Осетії з російської території. На той час вона вже знала про наближення смерті. У кадрах видно хустку на голові - свідчення «хімії». Тому «Уроки російської» можна вважати її посмертним заповітом.
У фільмі показано те, чого не було і немає в репортажах центральних російських телеканалів. Сама назва фільму - «Уроки русского» - опосередковано проходить у фільмі двічі. Перший раз, коли Андрій Некрасов знаходить на згарищі в Горі обгорілий зошит учня п'ятого класу із завданнями з російської мови. Вдруге Ольга Конська показує в розореному книжковому магазині в Цхінвалі купу кинутих підручників, серед яких, знову ж таки, є посібник з російської мови.
Цхінвалі, 2008 рік.