Агент французької розвідки повертається після успішного завдання з Сирії, де він провів останні шість років, працюючи під прикриттям. Всупереч інструкціям і прийнятою процедурою він не повертає собі справжнє ім’я і особистість, а продовжує залишатися в ролі.
Жанна — письменниця, заміжня, має двох дітей. Вона починає помічати зміни в будинку. Її тіло починає мінятися. Але ніхто довкола неї, здається, цього не помічає. Сім'я списує страхи Жанни на стрес, пов'язаний з виходом її нової книги... Фотограф її матері посилає Жанну до Італії на пошуки однієї жінки. І там, перетворившись в іншу жінку, РозаМарію, вона нарешті зрозуміє дивний секрет її дійсної суті.
Естер - симпатична 30-літня жінка, працює позаштатно в піарівський фірмі. Вона готова радикально змінити своє життя: вона подумує про перехід на штатну роботу в компанії й про те, щоб оселитися разом зі своїм хлопцем Венсаном.
Один раз уночі, прогулюючись по темному саду, вона впала й поранила ногу. Поріз дуже глибокий, але вона не надає йому значення... однак через кілька днів з її тілом починають відбуватися дивні речі...
Заметена снігом французька глушина. У Маєток збирається сім'я для зустрічі Різдва. Але свято не відбудеться. Господаря будинку вбито. 8 жінок, близьких до господаря дому починають розслідування.
Кожна з них під підозрою. У кожної є мотив для вбивства. Кожен новий день розслідування відкриває багато сімейних таємниць, які таїлися під сімома замками.
Водночас розмірене й небідацьке життя вже немолодої, але ще чарівної жінки Марі (Шарлотта Ремплінґ) закінчується: зникає чоловік. Без сліду, під час традиційного ритуалу літнього відвідування пляжу. Тіла в морі не знайдено. Ось така зав’язка.
Озон створює атмосферу колючої тривоги. Здається, що ось-ось з’явиться примара. Але в той момент, коли особливо гостро відчувається містика, Озон залишається вірним собі – й обманює глядача, – перед вами розгортається картина розпаду свідомости. Жан – чоловік героїні (Бруно Кремер) з’являється, але не в якості примари, а як галюцинація. Та ще й доволі наполеглива і реальна – героїня купує чоловікові одяг, він її реґулярно відвідує… Як ілюстративний посібник для студентів-психіатрів фільм, безумовно, вдалий – божевілля показане наочно, скупо, без зайвих емоцій і сантиментів. Озон цього разу зайняв позицію експериментатора-лаборанта, що той без пристрасти спостерігає за піддослідним кроликом. Шарлотта Ремплінґ, безумовно, поповнила свою колекцію ролей дивних героїнь, де перші місця за “Нічним портьє” Ліліани Кавані й “Макс, любов моя” Наґіси Ошими.
Аксінья Куріна
Симпатичні друзі Аліса й Люк вбивають приятеля й закопують труп у лісі. Але їм не везе. Їх зауважує житель лісового будиночка, який не проти з ними розважитися. Лісник закриває в'язнів у підвалі, де коханці, до свого “задоволення”, знаходять труп недавно похованого приятеля. І калейдоскоп розваг починається. У фільмі можна помітити всі озонівські художні пристрасті: убивство, гомосексуалізм, чорний гумор.
Скромна чарівність буржуазної сім'ї руйнується з появою в будинку лабораторного пацюка, подарованого дітям главою сімейства. Спілкування із твариною руйнує гармонію домочадців, народжуючи в душі порок.
Син стає гомосексуалістом, у дочки з'являється садомазахистські схильності, доповнені суіцидальним синдромом, у матері прокидається комплекс Електри, і лише батько залишається стороннім спостерігачем того, що відбувається. Але і його торкнеться потужна енергетика маленької «необразливої» тварини.