Лесь (Олекса́ндр) Олекса́ндрович Сердю́к (* 14 жовтня 1940, Харків, Українська РСР — † 26 травня 2010, Київ, Україна) — український актор. У російській фільмографії знаний як Олександр, адже ім'я Лесь (названий на честь Курбаса) було надто «націоналістичним».
Після закінчення педінституту Надія їде з Києва і стає вихователькою молодшої групи школи-інтернату провінційного міста. Щоб діти не відчували себе обділеними, вона вирішує привернути увагу бездітних сімей до дитбудинку…
Фільм у поетичній формі літописів і переказів розповідає історію княгині Ольги, керманички Київської Русі кінця IX — початку X століть. Це розповіді трьох людей, що по-різному ставляться до Ольги: ченця Арефи, ключниці Малуші та онука Володимира.
Режисер хотів фільмувати українською, але окупаційна російсько-комуністачна влада відмовила. Тож знято російською. У 2015 фільм дублювали українською.
Колись давно буковинський селянин Русак залишив рідні землі і з маленькою донькою Орисею переїхав у Канаду. Саме там минула більша частина його життя, там він похоронив свою доню. Після її смерті Русак вирішує відвідати батьківські місця і разом з онукою Орисею повертається до свого села. В той час як сам Русак намагається згадати минуле та віднайти втрачені зв’язки, Орися закохується у місцевого красеня. Через це знайомство вона несподівано відкриває для себе рідну землю та усвідомлює свою національну сутність.
Дія фільму відбувається у 1922 році після закінчення московськї громадянської війни. Країна переживає найскладніший і найвідповідальніший період свого становлення. Голова українського уряду Г. І. Петровський, займається організацією боротьби з голодом, розрухою, контрреволюцією, саботажем і диверсіями, протистоїть прихованій опозиції.
За мотивами роману Василя Земляка "Лебедина зграя"; про перші кроки колективізації в українському селі.
Поетичне кіно переправили у табори. Після пленуму ЦК Компартії України 1974-го року фільм було фактично заборонено. Досить поглянути на те, які ролі грав Миколайчук до і після 1973-го, аби зрозуміти, яка катастрофа спіткала митця.
Буковина, де народився і виріс Миколайчук, напевно ж і була прообразом для нього самого, коли фільмував «Вавілон ХХ».
Ґазда ловить у себе в господі злодія і кличе друзів — він, за давніми звичаями, мусить поквитатися з крадієм. Та дедалі глибше ніч і його серце м'якне, і ось уже самого ґазду виганяють з його ж господи.
Екранізація однойменної п'єси Івана Котляревського.
Дія опери відбувається в Україні на Полтавщині. Джерелом твору є життя українського суспільства на початку XIX ст., лірично-побутові, обрядові, купальські пісні, балади. У фільмі розповідається про розлуку дівчини з коханим-бідняком та одруження з немилим багатієм.
Фільмування відбувалося у Київському та Переяслав-Хмельницькому музеях народної архітектури і побуту УРСР.
Фільм оснований на реальних подіях. Олександра Авраамівна Деревська виховала 48 дітей різних національностей. Після її смерті в цій великій родині збереглася традиція: в день народження матері на стіл подається запечена картопля, улюблена страва голови сім'ї.
Дія фільму розвивається в містечку Рогатин, де ударом ножа в серце вбито колишнього в'язня гітлерівського концтабору інженера Асеєва. Ніяких слідів боротьби на місці злочину не виявлено, але з будинку Асеєва викрадено гроші, та хтось рився в паперах і документах убитого. Справу розслідує молодий лейтенант Павло Старина, який повернувся в свій рідний Рогатин після армійської служби в авіації. Слід спершу веде до місцевого мисливця Шабашникова, якому належали ніж та чоботи, які були використані у скоєні вбивства. Дуже скоро стає ясно, що слід є хибним, і вбивцю треба шукати серед п'ятьох людей, які побували в день вбивства в домі Шабашникова. Розплутуючи цю непросту справу, міліція звертається до архівних документів часів війни, і згодом виявляється, що інженера вбив, рятуючи свою шкуру, один із катів концтабору.
У фільмі показана історія кохання красуні Данки і лісничого Антона та їхня боротьба за свою любов і за старий гай — красу і гордість карпатського села, в якому дедалі частіше чується стукіт сокири.
1905 рік, селяни прикарпатських сіл всіма силами намагаються відстояти права на те, щоб мати власну землю. Багато ж не хочуть йти цим важким шляхом і вирушають у Сибір, де місце знайдеться для кожного... Однак вижити і процвітати у нових важких умовах не так-то й просто.
За однойменним романом Михайла Панасовича Стельмаха.
Фільм розповідає про встановлення радянсько-комуністичної (окупаційної) влади в Україні в 1917—1918 роках. Знято звісно з позитивного ракурсу, інакше б не дозволили зняти.