Ігор Грабовський

Ihor Hrabovskyi

Всього фільмів (на сайті): 3

Біографія

Ігор Грабовський — український режисер-документаліст.

Народився 1 липня 1934 р. в Могилів-Подільському Вінницької обл. в родині службовця.
Закінчив режисерський факультет Київського державного інституту театрального мистецтва ім. Карпенка-Карого (1958). Працював помічником режисера й режисером на Київській і Одеській кіностудіях художніх фільмів, на «мосфільмі», на Київській студії телебачення (у фільмах: «Тривожна молодість», «Одна ніч», «Поема про море», «У пошуках радості», «Виправленому вірит ... и» тощо).

Від 1962 р. — режисер Української студії хронікально-документальних фільмів.

Фільмографія
Створив стрічки:

«Зустрічі на будові»,
«Ми — студенти різних континентів»,
«Листи Люби Молдован» (1963, співавт. сцен.),
«195 днів» (1964),
«Керманичі» (1965, Перша премія зонального огляду, лєнінґрад, 1966; Диплом Міжнародного кінофестивалю, Лондон, 1966; Диплом міжнародного кінофестивалю, Лейпциг, 1966; Диплом Міжнародного кінофестивалю короткометражних фільмів, Обергаузен, 1967; Диплом Міжнародного фестивалю, Нью-Йорк, 1967),
«І струни Лисенка живі» (1966),
«Чим красна Буковина» (1968),
«Повернення»,
«Спомин» (1969),
«Леся Українка» (у співавт.),
«Азовське море» (1971),
«Курган Товста могила» (1972),
«Зоряне містечко»,
«Ленінова весна» (1973),
«Крила Перемоги» (1974, співавт. реж. і сцен.),
«Вогнений шлях» (1974, співавт. реж. і сцен. Премія ім. Я. Галана, 1976),
«Стратегія якості» (1976, авт. сцен.),
«Флорентійські зустрічі» (1977),
кінотрилогія «Радянська Україна. Роки боротьби і перемог» (Державна премія України ім. Т. Г. Шевченка, 1978),
«Чуєш, брате мій» (1979, співавт. сцен.),
«Пам'ять рідного краю» (1981),
«Жива ватра» (1983, авт. сцен.),
«Мир тобі, земля батьків» (1986),

«Шостий президент» (1992).

Фільмографія

Сховати реаліті тв-шоу

Знайдено 2 результати

Керманичі (1965) сценарист, режисер 0.0

0.0

Сюжет

Фільм отримав чимало нагород на престижних міжнародних кінофестивалях документального кіно й розповідає про людей унікальної професії – плотогонів, або бокорашів, як їх називали на Закарпатті, які сплавляли ліс по гірській річці Черемош з вершин у долину. Ця професія скінчила своє існування на початку 1970-х, і через півстоліття стрічка є неоціненним свідченням історії Карпатського краю.

Мови: усі наявні версії з московським озвучуванням. Варто відреставрувати і озвучити українською.