Знайдено 10 результатів 
Заінтригував мене опис цього фільму, тож вирішив його подивитися :) Що ж, не скажу, що я у захваті, але фільм (мультфільмом його важко назвати, далі розкажу чому) мені однозначно сподобався.
Відразу скажу, що опис (не з цього сайту, на всіх інших) вводить в оману. Ні, там все правильно написано — є й космічна програма, є й запуск школяра на Місяць, є й висадка астронавтів уже після того, як там побував малий, але то все другорядне — цей фільм в першу чергу про Землю, а саме про життя середньостатистичного школяра у 60-ті роки в США, про його батьків, братів і сестер (а їх у пацана аж п'ятеро), про середній клас, про зміни, які відбуваються навколо, про війну у В'єтнамі. Це спогади про дитинство, переплетені з подорожжю на Місяць.
Мультфільмом його важко назвати через дуууже специфічну графіку — складається враження, що його спочатку відзняли як повноцінний ігровий фільм з живими акторами, а вже потім кожен кадр розмалювали фарбами. Перші 5-10 хвилин звикаєш до місцевої ... графіки, але потім починаєш відчувати її шарм.
Фільм, звісно, не шедевр і навіть не претендує на це звання, але все ж заслуговує уваги як коротка екскурсія в життя американського суспільства 60-х років ХХ століття.
Цей міні-серіал є духовним нащадком "Прогулянок з динозаврами" - яскрава та пречудова подорож у неймовірний дикий доісторичний світ прадавньої Землі.
За допомогою надсучасних технологій візуалізації та аніматроніки творцям вдалося оживити вимерлих тварин та показати їх не кровожерливими машинами для вбивства, а звичайними тваринами, які паруються, виховують дитинчат і просто живуть у безкрайньому дикому світі. Мені здається, такого ще ніхто не робив!
Я дуже раджу цей міні-серіал для сімейного перегляду!
Попередження: рецензія містить спойлери
Доволі слабенький серіал. Так, комп'ютерні спецефекти доволі непогані, але практичні - повне Л, особливо у тих місцях, де потрібно показувати низьку гравітацію - жодного сповільнення, персонажі просто роблять великі кроки, пружинячи ногами.
Деякі сцені вкрадені з Чужих (ой, як їх багато) та з інших фантастичних фільмів. Гра акторів зовсім ніяка. Можна сказати, що азіатське кіно дуже відрізняється від європейського та американського кіно грою акторів, але тут її (гри акторів) немає ))) Персонажі просто ходять з дерев'яними обличчями, що б не сталося - вибухи, вбивства, катастрофа...
Постапокаліптичний світ, у якому майже повністю зникла вода, показаний доволі непогано. А от основна сюжетна лінія з "місячною водою" - повна маячня. Науковістю у цьому серіалі навіть не пахне. Персонажі не роблять жодних досліджень, а від серії до серії тиняються базою, розділяються та гинуть поодинці.
Серіал можна подивитися, якщо ну дуже нудно, але я його не раджу.
На мою думку, "екранізація" романів Айзека Азимова краще, ніж книжковий цикл.
По-перше, на відміну від романів, в серіалі детально описаний світ, у якому відбуваються події. У книгах це просто Галактична Імперія, вона просто є, але вона жодним чином не описана автором. У серіалі Галактична Імперія - це живий та вируючий світ, масштабний, багатогранний та дивовижно красивий.
По-друге, у серіалі показані конфлікти, які тільки-но зародилися, але у майбутньому призведуть до падіння Імперії, чого, на жаль, немає у романах. У книгах Імперія розвалилася на рівному місці.
По-третє, автори серіалу ризикнули та суттєво переробили сюжет романів. Від першоджерела залишилася лише загальна канва, змінений вік, стать та раса деяких персонажів, але це лише пішло на користь серіалові.
Розповідь повільна, але при перегляді ти не нудьгуєш, бо якщо навіть сюжет для тебе виявиться нецікавим, то від візуала просто перехоплює подих.
Із самого початку фільм якийсь невиразний та нудний. У фільмі немає експозиції. Анічогісінько незрозуміло близько півгодини, а потім нас вводять у курс справ закадровим ГОЛОСОМ.
Головний герой протягом шести років шукає доньку, яку викрали. Невідома жінка пропонує йому роботу - вбити письменника-початківця, бо його твір, який він зараз пише, вбиває очільника великої корпорації... Окей, це ж фентезі, чом би й ні.
Події розгортаються у двох світах. У реальному, де головний герой (названий так само, як і одна з амінокислот) відстежує письменника. Та у фентезійному світі роману, сповненому чудовиськ, демонів та інших фентезійних складових.
І якщо події у реальному світі просто нудні, то у фентезійному - красиві та нудні. Місиво зі спецефектів та поєдинків випадкових перехожих просто стомлює. Персонажі з'являються та зникають, когось постійно вбивають, але через те, що нам не пояснюють, хто це та чому вони воюють, стає пофіг на драму.
А ближче до фіналу з'являється ще один п ... ерсонаж... З КУЛЕМЕТОМ!!! І він потрібний лише для того, щоб швидше завершити роман/фільм, загнаний у глухий кут.
Не раджу нікому це кіно. Не марнуйте свій час :)
Попередження: рецензія містить спойлери
Це буде складно, але я спробую, бо ж сама концепція сюжету дає безліч можливостей для реалізації. Але автори фільму зуміли про... про... промахати ВСЕ!
По-перше: Хто ця дівчинка? Сюжет починається зі зникнення Мейзі Андерсон - відкриті двері, з крану тече гаряча вода, до будинку входить юрба якихось людей. А потім події переносяться на рік вперед (моя вам порада, якщо за декілька секунд після початку фільму з'являється напис "Рік потому", вимикайте фільм, нічого гарного не буде). Хто ці люди? Чому вони в цьому будинку? Чому вони увесь час сваряться між собою? І хто ця дівчинка, навколо якої розвивається сюжет? Чому я повинен переживати за особу, про яку я нічого не знаю, яку навіть не показали жодної секунди?
По-друге: Фільм краде сцени з відомих фантастичних фільмів. Краєм ока я нарахував вкрадені сцені з ШІСТЬОХ фільмів - це і "Близькі контакти третього ступеня" (напад на будинок невідомими вогнями), і "Скайлайн" (гіпнотизуюче блакитне світло), і "Знаки" (к"рва, сцена з ножем вкрадена просто кадра в кадр), і "Штучниій інтелект" (зовнішній вигляд прибульців), і культова "Космічна одіссея" (фінальні епізоди у примарному будинку), і навіть "Інтерстеллар" (спроба встановити контакт з іншого виміру). Такий несамостійний фільм не може бути цікавим.
По-третє: відбувається казна що. Буквально! Всі бігають, стріляють з рушниць (дуже схоже на ще один фільм, але я забув його назву), ховаються у льосі, кричать, сваряться... Ааа!!!
Далі будуть спойлери!!!
По-четверте: Кульмінація. Автори хотіли, щоб ми повірили, что прибульці, які пролетіли трильйоні трильйонів парсеків, щоб тупо стежили за дівчинкою, не змогли зупинити зґвалтування та вбивство цієї самої дівчинки. Ага! А ось літати на вогняних кулях, лякати людей і тварин, нападати на людей і тварин, гіпнотизувати світлом вони можуть. Викликати припадки, в'єтнамські флешбеки та показувати матері, як вбили її доньку, з іншого виміру пони можуть. Ви серйозно?!! Це навіть тупіше, ніж пошук прибульцями Ісуса (бо він крутий чувак) у фільмі "Близькі контакти" (це я про фільм "Proximity", а не про "Близькі контакти третього ступеня").
При всіх цих мінусах у фільму є декілька плюсів. Це доволі непогана гра Лори Фрейзер у фінальній драматичній сцені та музика. Саме за ці два плюси я й поставив єдину зірку.
Висновок. Не дивіться це кіно :)
Важко назвати цей міні-серіал (ой, а як хочеться, щоб було продовження) документальним, це скоріш фантазія на тему позаземного життя. Тут немає наукових викладок та розрахунків того, як і чому позаземні істоти виглядають саме так. Ці істоти... просто є. І приємний жіночий голос розповідає, чим вони харчуються, які хижаки на них полюють, як вони розмножуються та інше.
Але водночас цей міні-серіал - гарний матеріал для сімейного перегляду зимового вечора. Дизайн істот та світів дуже детальний, краєвиди яскраві... Як розважальне кіно цей серіал підходить на всі 100%!
Попередження: рецензія містить спойлери
Екранізація ігор - це мистецтво. Потрібно, по-перше: зняти гарний фільм, який би сподобався інвесторам. По-друге, він повинен сподобатись фанатам гри, бо вони можуть розгромити фільм своїми рецензіями та рейтингами на кіносайтах. По-третє, така екранізація повинна сподобатись глядачам, які не грали в екранізовану гру (або серію ігор, яка в нашому випадку налічує 27 (!) ігор), бо таких більшість.
Чи впоралась з поставленими цілями наша екранізація? На мою думку, ні. Спробую пояснити, чому саме.
Нас жбурляють у вир подій без жодних пояснень, що відбувається. Корабель, що мчить... пісками. Гладкий Рон Перлман у смішній перуці щось роздивляється на мапі. Атака піскового монстра Дьябло. Міла Йовович разом з бойовою групою якихось солдатів їде кудись шукати когось. Монстри нападають на солдатів, солдати тікають, монстри нападають. Один за одним вторинних персонажів випилюють з сюжету, залишаючи Мілу одну посеред пісків.
На допомогу мужній Мілі приходить якийсь мужик без імені. Він її полонить, потім вона його, потім нападають монстри, вона його рятує - все це нагадує якийсь збочений петтінг. Об'єднавши зусилля, вони перемагають Дьябло та йдуть собі пустелею.
Через деякий час вони приходять до якоїсь оази, де на них нападають спочатку монстри, а потім гладкий Рон Перлман у смішній перуці, який б'є Мілу по мордасах. З цього моменту (пішла друга година фільму) в фільмі з'являються діалоги, і гладкий Рон Перлман пояснює Мілі, що вона потрапила до іншого світу (от яка дивовижа, ми ж до цього про таке і подумати не могли!), потрібно терміново зруйнувати вежу, яка з'єднує світи (який оригінальний сюжетний хід). Міла погоджується, бо хоче додому (я також, Міла, я також!), прилітають... ДРАКОНИ, ГЕЛІКОПТЕРИ, всі махають мечами, охопленими вогнем, іііііііііііі... ТИТРИ!
Шановні знавці, поясніть, будь ласка, навіщо я віддав свої гроші та час в обмін на ЦЕ?!!
Тисячі островів, білосніжний пісок пляжів, дощові ліси та фантастичні тварини! Саме час поринути у віртуальну подорож далеким краєм!
Для чого знімають ремейки? Щоб якось інакше розповісти відому нам історію, наприклад, з погляду іншого персонажу; щоб осучаснити історію, зробивши її більш близькою теперішньому поколінню глядачів; щоб ще раз поринути у дитинство та поностальгувати за минулим. І звісно ж заради грошей - якщо глядач один раз сходив у кіно, то він ще раз розкриє свій товстий гаманець заради видовища.
Новий "Король Лев" саме з останніх. Жодної свіжої ідеї, жодного переосмислення історії, це просто повтор кадр за кадром культового мультфільму.
Дуже дивним є вибір гіперреалістичної графіки та отваринення тварин. У мультфільмі тварини були схожими на людей - вони ходили на задніх лапах, співали пісень, танцювали. У ремейку ж співають і танцюють саме тварини с тваринячою мімікою. І від цього стає моторошно - настільки це не природно та відразливо.
З точки зору сюжету, тут повна (покадрова) копія мультфільму - ті ж пісні (але більш пласкі), ті ж персонажі (але менш цікаві), той самий сюжет ( ... але ми це вже бачили).
Кому потрібний такий ремейк?
Касові збори в світі: 1 656 313 097 $
Ой, та ну вас усіх!