| Країни: | СРСР |
|---|---|
| Жанр: | документальний короткий |
| Прем'єра в Україні: | 1 квітня 1957 |
| Прем'єра в світі: | 1 квітня 1957 |
| Режисери: | Олександр Ніколенко, Олексій Панкратьєв, Сергій Параджанов |
Фільм розповідає про діяльність українських народних майстрів, які створюють справжні шедеври культури: і глечики, і тканини з різноманітними орнаментами, кожен з яких характерний для свого регіону, і розписні ложки з тарілками, і безліч інших виробів, що вражають своєю красою і самобутністю.
У фільмі брали участь майстри народного мистецтва: Катерина Білокур, Дмитро Головко, Омелян Железняк, Григорій Кирячок, Віра Клименко, Мечислав Павловський, Анастасія Пошивайло, Олександра Селюченко, Марфа Тимченко, Павлина Цвілик, Михайло Козленко та інші.
Код для перегляду рейтингу кінобази
Режисери: Олександр Ніколенко, Олексій Панкратьєв, Сергій Параджанов
Сценарист: Іван Корнієнко
Оператори: Олексій Панкратьєв
Сценарій до фільму написав Іван Корнієнко, відомий український кінознавець і мистецтвознавець, автор книги “Народні таланти” (1959), у якій було вперше у доступній літературній формі зібрано нариси про народних митців Івана Гончара, Катерину Білокур, Василя Свиду, Тетяну Пату, Петра Верну та інших. Тенденційність соцреалістичного тексту книги перейшла на екран. Тяжка доля української культури в старі дореволюційні часи протиставляється “вільному розвитку українського народного мистецтва, соціалістичного за змістом і національного за формою”.
Сергій Параджанов згадував фільм, як про свою невдачу. Зі статті режисера “Вічний рух”, опублікованій у 1966 році у часописі “Мистецтво кіно”:
“Мені глибоко пам’ятний матеріал, на якому робились фільми “Золоті руки” та “Думка”. Народна різьба, шиття, чеканка. Старовинні пісні України. Я хотів передати світ цих пісень у всій його первозданній чарівності. Хотів передати народне “бачення” без музейного гриму – повернути всі ці приголомшливі вишивки, рельєфи, кахлі до творчих витоків, злити їх в єдиний духовний акт. Я не зміг цього зробити, бо намагався насправді відкрити мертвий світ, не одухотворений присутністю людини. А між тим саме фольклор підказує десятки і сотні чудових рішень”.
Утім, “Золоті руки” та “Думка” вже тоді окреслили творчі пошуки Сергія Параджанова, які з часом привели його до перших успіхів і впізнаваної режисерської манери.
У 2024 році фільм було оцифровано Кінолабораторією Довженко-Центром.
Увійдіть, будь ласка, щоб написати рецензію
Увійдіть, будь ласка, щоб коментувати
Золоті руки
Ось до речі приклад, там були моск.пісні тощо https://youtu.be/iQQY6AKIGzw?si=yl7K8xkMiqgJ_8lb